Різницю між двома видами втоми – хронічною і звичайною – можна визначити за головним показником – синдром хронічної втоми (СХВ) зазвичай не зникає під час відпочинку, а може відчуватися пів року і більше.
Синдром хронічної втоми – міалгічний енцефаломієліт
Синдром хронічної втоми є доволі складним розладом, який призводить до втоми, що може розтягнутися на пів року і більше.
– Цей розлад має лікарську назву міалгічний енцефаломієліт, а взагалі це хвороба системної непереносності фізичного навантаження, – каже лікарка Кендра Стейсі.
Після розумової або фізичної активності симптоми можуть посилюватися.
Точна причина синдрому залишається загадкою, хоча існує кілька теорій.
Ці гіпотези включають психологічний стрес, вірусні інфекції, ослаблену імунну систему, гормональний дисбаланс. Експерти все ж схильні вважати, СХВ результат поєднання декількох причин.
Не існує жодного перевіреного тесту на синдром хронічної втоми. Процес діагностики передбачає виключення інших можливих причин, оскільки деякі важкі хвороби, зокрема рак, хвороба Лайма, мононуклеоз, розсіяний склероз, гіпотеріоз можуть також проявлятися аномальною втомлюваністю.
Лікарі найчастіше фіксують цей синдром у жінок віком від 40 до 50 років.
Симптоми синдрому хронічної втоми
– Парадоксально, але у різних людей симптоми можуть бути різними, – каже Стейсі.
Окрім втоми, відзначаються:
- проблеми з пам’яттю;
- сильне виснаження після занять розумовими і фізичними вправами;
- запаморочення, яке посилюється, коли людина встає зі стільця чи крісла або піднімається з ліжка;
- сон, що не дає відчуття відпочинку;
- біль у м’язах або суглобах.
У деяких людей з синдромом хронічної втоми з’являється біль у горлі, головний біль та болючі лімфатичні вузли під пахвами чи на шиї.
Вони також можуть бути особливо чутливими до запахів, звуків, світла, ліків та їжі.
Чи лікують СХВ
Оскільки достеменно невідомі причини цього синдрому, лікування здебільшого симптоматичне. Різні симптоми потребують різного лікування.
Так само і прогресування симптомів синдрому хронічної втоми у кожного відбувається по-різному. А у декого він проходить з часом сам по собі зі зміною способу життя і харчування.
Тому, зазначає лікарка, кожному пацієнту потрібен індивідуальний план лікування.
Джерело: HealthLine