Уявлення про те, як працюють в умовах війни в Україні фахівці міжнародної організації Лікарі без кордонів (MSF), цілком можна скласти по роботі їхньої мобільної бригади в селищі Голованівськ що на Кіровоградщині.
В цьому випадку мова йде про дводенну поїздку, яка відбулася в кінці травня 2022 року.
У мобільній бригаді MSF чотирнадцять чоловік. Це лікарі, психологи, перекладачі, логісти і водії.

Команда розділена на чотири групи. Олександр і Хуан Пабло, лікарі з Маріуполя та Аргентини, в місцевій лікарні та центрі швидкої допомоги провели тренінги про роботу в ситуаціях, де є багато постраждалих.
Розповідали про медичне сортування, коли є багато поранених, про те, як надавати допомогу в разі атаки з неконвенційної зброї.
Психологи Ольга та Аліса працювали з внутрішніми переселенцями у форматі індивідуальних консультацій та групової психотерапії.
За їхніми словами, війна сильно впливає на психічне здоров’я українців. Багато хто страждає від таких симптомів, як сильний страх, постійний стрес або тривожність, відчай або панічні атаки.
У проведенні семінарів з психологічної підтримки допомагали акушерка Флоренсія з Аргентини, менеджер з питань психічного здоров’я Аріадна з Мексики та перекладачка Ольга.
Спеціаліст з логістики Танаїн з Бразилії та інші працівники вирушили в гуманітарний центр, щоб передати допомогу переселенцям.
Оскільки команда MSF побувала в Голованівську двома тижнями раніше, зі слів місцевої влади вони знали про нагальні потреби людей: ковдри, рушники, постільну білизну, ліхтарики та наволочки.
В ході спілкування з переселенцями психологи MSF познайомилися з двома жінками з Донецької області. Марина приїхала сюди місяць тому, а Олена — два місяці. Живуть у порожньому будинку в селі під Голованівськом з дітьми від 6 до 12 років.
Обидві жінки до війни займалися підприємницькою діяльністю. Марина мала салон краси, а Олена — невеликий магазин. Зараз допомагають готувати їжу і вирощувати овочі.
Щосили намагається завантажити себе різними завданнями і Сандра. Вона вчилася на останньому курсі одного з вузів Харкова за спеціальністю міжнародний менеджмент.
– Зі мною батьки і чоловік. Ми одружилися лише місяць тому. Але я не можу читати новини. Лише однієї хвилини достатньо, щоб засмутитися і почати плакати, – розповіла дівчина.
За її словами, деякі її друзі залишилися в Харкові, незважаючи на дуже важку ситуацію. Одна подруга Сандри, яка має маленьку дочку, живе в частково зруйнованому будинку.
Сандра зізналася психологам, що дуже сумує за своїм рідним містом. І хотіла б просто повернутися додому.
Під час розмови на мобільних телефонах у всіх звучить сигнал повітряної тривоги. Цього дня вже втретє.
Тим часом члени команди MSF перегруповуються. Одні обідають, інші закінчують роботу і сідають в машини. Вони повернуться в обласний центр Кропивницький, щоб після короткого відпочинку знову стати членом мобільної бригади Лікарів без кордонів.
Джерело: Лікарі без кордонів
Фото: Лікарі без кордонів