Військові медики – ті, хто робить операції там, де це здається неможливим.
Ці люди ставлять на ноги найважчих поранених, хоча і самі доволі часто – ціль для ворога. Вони навчилися оперувати навіть тоді, коли по них летять ракети й КАБи, а на територію шпиталю проривається ворожа ДРГ.
Спеціальний репортаж журналістки Факти ICTV Марії Малєвської із харківського шпиталю покаже роботу військових медиків.
Як працюють військові медики
Дмитро Макаров – керівник клініки анестезіології, реанімації, інтенсивної терапії та детоксикації шпиталю. До війни був лікарем столичної Феофанії, а потім пішов до військкомату добровольцем.
Дмитро розповідає, що живе просто в шпиталі, як і багато хто з його колег.
– Кількість роботи зараз просто неймовірна, тому так, є місце де відпочити – уже добре, – каже медик.
Непритомного бійця разом із апаратом штучної вентиляції легень везуть на томограф. Так дуже часто виявляються поранення, котрі не помічені на попередньому етапі.
– Уламки та кулі можуть зайти у тіло дуже складною траєкторією, – пояснює лікар-анестезіолог Едуард Корф.
Едуард Корф був мобілізованим.
– На ногах проводимо близько 26-28 год. Якщо буде більше лікарів, то ми зможемо працювати трохи в іншому розпорядку, – говорить Едуард Корф.
Ціна помилки медиків дуже висока – а через таке виснаження допустити її дуже багато ризиків.
Після КТ бійця готують до операції. В його мозку – осколок. Поки він буде в палаті реанімації – під пильним наглядом медсестер-анестезисток та лікарів.
– Розуміють вони нас – не розуміють, але ми намагаємося говорити, встановлювати якийсь контакт, щоб вони не почували себе непотрібними, – розповідає сестра-анестезистка Військово-медичного клінічного центру Північного регіону Олена Можанська.
Нестача медиків
Таких працівниць, як Олена, у шпиталі бракує. Особливо це відчувається, коли одночасно привозять велику кількість поранених.
– Якщо є елітні війська, наприклад штурмові, то можна сказати, що медичні сестри-анестезисти та операційні сестри – це теж еліта в медицині. І їх не вистачає не тільки у нас, їх не вистачає скрізь, – зазначає старша медсестра-анестезистка Військово-медичного клінічного центру Північного регіону Юлія Миронова.
Бійця з пораненням голови санітар готує до операції – бриє. Воїн і далі непритомний. Знову до роботи стають анестезіологи та їхні асистенти.
– Це життя людини, за яке ти частково відповідаєш, втратити ми можемо його в будь-який момент, а повернути не завжди виходить, – каже медсестра-анестезистка Військово-медичного клінічного центру Північного регіону Таміла Литвиненко.
Нейрохірург Олександр у харківському шпиталі вже давно. Анестезіолог Денис, з яким вони працюють у команді, прийшов служити зі столичної приватної клініки.
– Є нестача лікарів, багато лікарів є на передових точках, передових хірургічних відділеннях, стабілізаційних пунктах, і постійно йде ротація з лікарями, які в госпіталі, – говорить лікар-анестезіолог Військово-медичного клінічного центру Північного регіону Денис.
Про те, що у шпиталі брак анестезіологів та медсестер-анестезисток, боєць, якого рятують, так і не дізнається.
Наступного дня 41-річний Вадим прийшов до тями.
Стань військовим медиком
Військово-медичний клінічний центр Північного регіону, який більшість знає як Харківський шпиталь, розпочинає масштабну рекрутингову кампанію.
За посилання або зателефонувавши за номером 067-545-79-96, ви дізнаєтеся деталі. Воювати можна і без зброї в руках.
Начальник відділення невідкладної меддопомоги Військово-медичного клінічного центру Північного регіону Володимир Федорішин розповідає, що медики знаходять в собі сили, коли згадують скільки зусиль витрачають бійці на передовій.
– Ми не можемо сказати, що у нас не вистачає сил, щоб надати їм повноцінну кваліфіковану меддопомогу, – говорить Володимир Федорішин.
