У Першому медоб’єднанні Львова пересадили сім органів за шість днів: серце, печінку і п’ять нирок – дві родинні і ще три від двох посмертних донорів. А щоб встигнути учора довезти серце з Івано-Франківська, довелося залучити Нацполіцію та організувати цілу спецоперацію.
В Івано-Франківську від інсульту померла 52-річна жінка. Її чоловік і діти підписали згоду на донорство.
Одну нирку львівські лікарі допомогли франківським колегам пересадити на місці. Інші органи повезли до Львова.
Однак, якщо печінку і нирки ще можна було довезти автівкою, то у серця життя найкоротше, і доправити його до місця потрібно надшвидко, адже у кардіохірургів після вилучення є лише 3-3,5 години, щоб воно забилося у грудях реципієнта.
Вирішили викликати вертоліт, однак погода не дозволила. Вибір був такий: або відмовитися від серця, якого в реанімації черкав 67-річний чоловік після трьох інфарктів, або спробувати довезти машиною – 130 км в сніг і ожеледицю. Довезли.
– Сьогодні у нас вдалий день, – сказав гендиректор Першого медичного територіального об’єднання м. Львова Олег Самчук. – Ми допомогли колегам з Івано-Франківська пересадити нирку. Колеги з лікарні Феофанія допомогли нам з печінкою, а Борис Тодуров з командою – з серцем. Разом ми зробили добру справу – чотири людини отримали шанс на здорове життя.
Серце отримав 67-річний чоловік, який переніс три інфаркти. Його серце було не життєздатним. Останнім часом він лежав у реанімації.
Печінку пересадили 27-річній Мар’яні, що має цироз печінки. Мар’яна уже п’ять років знає про свою хворобу. До цього лікувалася від гепатиту С. Каже, що новина про трансплантацію була хвилюючою. Та іншого шляху вже немає – врятує пересадка.
– Я дуже дякую, що дали мені такий шанс на життя, – сказала Мар’яна. – Я дуже щаслива. Я не знаю, може, багато чого би сказала, просто належних слів зараз не можу знайти. Колись поїду й обійму всіх родичів донора. Ми тепер як одна сім’я.
38-річний Вадим з Хмельницького розповів, що страждає на хронічний гломерулонефрит. Тричі на тиждень лягає на гемодіаліз. Рік і сім місяців уже так живе.
– Ні поїхати кудись, ні з’їсти щось бажане, але заборонене, – розповів Вадим. – Один позитив – купу книжок прочитав за цей час, бо лежати на гемодіалізі по чотири години потрібно було.
Він з жінкою також дуже вдячний людям, що прийняли важливе рішення і подарували йому шанс на здорове життя.
– Ми хочемо, щоб наші пацієнти, які потребують трансплантації, не їхали за кордон, – підсумував великий трансплантаційний день Олег Самчук. – Щоб всі українці отримували медичну допомогу тут.
За словами Олега Самчука, українські трансплантологи – не гірші за іноземних, і з такими спеціалістами Україна через п’ять років планує увійти до п’ятірки країн з потужною трансплантологією.
Фото: Олег Самчук