Як змінилося життя багатьох українських медиків за 100 днів війни України з російським агресором, пресслужба Міністерства охорони здоров’я показала на прикладі двох лікарів-терапевтів з Харківщини – Олега Бахарєва та Христини Чхун.
До початку війни обоє працювали за фахом у Чугуївській районній лікарні. Обоє 24 лютого не змогли потрапити на своє робоче місце, оскільки місто зазнало жорстоких обстрілів.
Олег Бахарєв два місяці з родиною жив у бомбосховищі, надавав медичну допомогу тим, хто був поруч. А в кінці квітня йому зателефонувала його колега Христина Чхун та запропонувала йому разом з мамою переїхати у Володимирець – селище міського типу в Рівненській області.
За 100 днів врятували понад 600 людей: як Лікарі без кордонів в Україні допомагають під час війниСама Христина опинилася там після того, як до 3 березня з сім’єю ночувала в підвалах будинку, коридорах і ванній. Коли їй подзвонила подруга з Володимирця і запропонувала переїхати до неї, молода жінка після декількох днів вагань зважилася. Тому що хотілося працювати і приносити користь людям, а не трястися від страху в укриттях.
– Нашу лікарню в Чугуєві перепрофілювали під госпіталь. Зараз там працюють в основному хірурги та травматологи. Звичайно, справа знайшлася б кожному. Проблема була в тому, що я просто не могла потрапити в клініку, – зізнається Христина Чхун.
У Володимирецьку багатопрофільну лікарню вона звернулася самостійно, запропонувала свої послуги. Після розмови з головним лікарем її взяли на роботу. Через деякий час Христина зателефонувала Олегу.
Зараз вони обоє працюють. І зізнаються, що дуже хочуть і планують повернутися додому. Хочуть вчитися далі і вірять в Україну. В їхніх голосах немає ані тіні сумніву, що перемога буде за нами.
На сьогодні в Україні зареєстровано понад 2 400 внутрішньо переміщених медичних працівників. У когось війна відібрала будинок, у когось – місце роботи. І у всіх – мирне життя. Але зараз медики їдуть в інші регіони і міста України, щоб продовжувати працювати й надавати допомогу українцям.
Фото: МОЗ