На початку війни, люди намагалися якнайшвидше виїхати з небезпечних місць. Та пройшло уже півроку і українці потягнулися додому. Хто в у відносно безпечні місця, а дехто, навіть на окуповані території. У кожного свої на те причини.
До чого потрібно бути готовим та як сприйняти зруйновану домівку, смерть близьких, друзів знайомих, про які ще не знали, щоб не впасти у депресію, розповідає психотерапевт Олег Чабан.
– Коли людина виривається з-під обстрілів, з небезпеки, то перше відчуття – це радість життя. Ми живі, і це головне, – розповідає психотерапевт. – Ми живемо, рухаємось, плануємо, але через деякий час вона наштовхується на такі суто психологічні речі, як там вдома, вдома краще, як там наш будинок.
Олег Чабан говорить, що через деякий час люди повертаються до стереотипів: зранку ми вставали, йшли на роботу, все було злагоджено і передбачувано.
Тепер же починає працювати зворотній механізм. Випливає принцип: в гостях добре, та вдома краще. Навіть якщо ти влаштований, тобі допомагають, ти подумки повертаєшся додому, тебе тягне назад. Багато хто піддається цим емоціям і повертається. Туди де немає роботи, рідних- та й самого дому.
– На превеликий жаль, логіка відключається, – говорить Олег Чабан. – Людина починає шукати інформацію, яку хоче почути, а не ту, що говорить – стоп – їхати не можна, навіть не збирайся і не думай про це.
Тут починає працювати інший стереотип: а я хочу, а мені сказали, що вже все добре, там школи відкривають, пенсії піднімають, робота вже є. Щоб отримати підтвердження хорошого людина починає шукати тематично-вибрану інформацію та чує тільки те, що хоче чути.
І людина психологічно налаштовується на повернення. Як цього уникнути?
- Шукайте альтернативні джерела інформації, порівнюйте отриману інформацію, аналізуйте.
- Включайте логіку.
- Перевіряйте.
- Побачте парадокс: як можна влаштовувати концерти, коли ще смердить трупами, які ще не витягли з-під завалів.
Якщо ж обставини складаються так, що повернутися вкрай потрібно, то до чого має бути готова людина?
– До шоку, – відповідає Олег Чабан. – Потрібно зрозуміти, що ви повертаєтеся не в свій дім (навіть якщо будинок вцілів). Там все інше: інші гасла, інші реалії. Вас може охопити відчай від побаченого і почутого.
Та й відчай – це закономірний етап. Всі ці емоції: втома, страх тривога відчай – закономірні. Потрібно все це прийняти, радить психотерапевт. Коли у людини стається така біда, потрібно пройти через усі емоції, обов’язково. Бо тільки глибоко психічно хвора людина не буде реагувати на ці події.
Щоб не з’їхати з глузду треба прийняти і цю емоцію, пережити, зрозуміти, що далі буде інша емоція. Це називається адаптацією: треба жити, гроші мати, заробляти, з кимось спілкуватися.
Тому, прийміть все, пройдіть це все і починайте включатися. І живіть не в думках, а реально тим, чим ви будете зараз займатися.