Дослідження американських вчених показало, що навантаження на психіку медпрацівників, які працювали під час пандемії Covid-19, і учасників бойових дій, практично однакове.
В ході наукової роботи дослідники порівняли 618 ветеранів збройних сил, які були відправлені в зону бойових дій після 11 вересня 2001 року, і 2 099 медиків, які працювали під час пандемії коронавірусу.
З’ясувалося, що рівні потенційної моральної шкоди (PMI) склали 46,1% у ветеранів і 50,7% у медпрацівників.
Мінімізація ризику професійного вигорання: поради від експерта, як не згоріти на роботіPMI – сильна когнітивна та емоційна реакція, яка може виникнути після подій, що порушують моральний або етичний кодекс людини.
Реакція оцінювалася за двома категоріями: індукована іншими і індукована самою людиною. Обидва типи були в значній мірі пов’язані з статтю, статусом рядового в порівнянні зі статусом офіцера і постбойовим травматичним досвідом серед ветеранів, а також з віком, роботою в умовах високого ризику Covid-19 серед медпрацівників.
PMI був пов’язаний зі значно більш вираженими депресивними симптомами і гіршою якістю життя в обох вибірках, а також з більш високими показниками емоційного вигорання серед медпрацівників.
– Це може виглядати як нездатність забезпечити необхідний рівень допомоги через складнощі триваючої пандемії. Якість психічного здоров’я, подібна до того, що ми бачили у ветеранів після 11 вересня, – зазначив професор психіатрії та політики в галузі охорони здоров’я кіт Мідор.
За його словами, на передовій, як у лікарнях, так і на війні, люди часто починають сумніватися у своєму самовідчутті. Тому однією з областей, яка показує багатообіцяючі результати, є співпраця між капеланами та постачальниками психіатричних послуг незалежно від того, чи вважає хтось себе релігійним чи ні.
Ми працюємо над перетворенням моральних страждань і підвищенням психічної стійкості. Нам необхідно використовувати всі види профілактичних і первинних втручань для підтримки медичних працівників, зазначив професор.