Протягом останніх тижнів ми пережили кілька великих потрясінь.
Спочатку Дніпро – ворожа ракета влучила у багатоповерхівку. Загинуло багато людей.
Не встигли ми оговтатися від цієї трагедії, як в Броварах сталася нова: гвинтокрил впав на дитячий садочок. Загинуло керівництво МВС і одна дитина, а багато місцевих мешканців отримали опіки.
Тепер батьки бояться вести своїх дітей у садочок, а діти – відходити від батьків.
Як перебороти цей страх та витримати такі емоційні гойдалки, розказала психоаналітик Ганна Кушнарук.
– Після кожної трагедії нам потрібно дати собі час на загоєння. Буде період, коли батьки не зможуть відводити дітей у садок, коли неможливо буде відірвати їх від себе.
На жаль, ці трагедії стаються в нашому житті майже регулярно. Це впливає і буде впливати на нас ще певний час.
Так, якийсь час буде страшно – як довірили дитину комусь, обставинам. Психоаналітик розповідає, що ці наслідки будуть тривати близько місяця.
– Але потреба життя буде брати гору. Тому що дитина рано чи пізно все одно скаже, що я хочу до своїх друзів. І тут батьки будуть перемикатися на внутрішню зацікавленість своїх дітей.
Ганна Кушнарук вважає, що потрібно сьогодні дозволити собі бути обачливими. Дозволити собі боятися, тому що соціалізація все одно переможе і ми будемо жити далі.
А як батькам, чиї діти загинули, пережити це?
– Це дійсно потрібно пережити: горювання, злість – всі стадії загоювання, – пояснює Кушнарук. – Тому можна дозволити собі думати, що не знаєш, як жити та чинити. Адже це одна зі стадій переживання внутрішньої трагедії.
Як собі допомагати?
– По-перше, ніколи не потрібно ставити питання За що? Відмінити думки, що це покарання. Це ослаблює людину.
Вихід із цієї ситуації – це максимальна дієвість. Людина, яка дізнається про трагічну новину, або закривається і боїться, або починає шукати людей, яким зараз теж потрібна допомога: словом, матеріально чи фізичною роботою. Дієвість розгальмовує людину, яка сидить і думає, як жити, що буде, за що, навіщо.
Як спілкуватися з тими, хто пережив трагедію?
– Насамперед ніколи не питайте, як ти. Людина в такій ситуації – ніяк, – радить психоаналітик. – Вона не може оцінити свій стан. Вона навіть не хоче говорити ні з ким. На це треба зважати.
Найкраще дати людині зрозуміти, що ви поруч, що ви на зв’язку. Прийде час, і вона сама може вам зателефонувати.
Не потрібно говорити, я тебе розумію. Ніхто не може зрозуміти людину в горі, тому що горе кожен розуміє і переживає абсолютно індивідуально.
Ми будемо так жити ще якийсь час, тому маємо бути тактовними один до одного.
Як позбутися напруження?
Якщо на початку війни всі консолідувалися, щось робили, допомагали один одному, то зараз все частіше виникають конфлікти вдома і на роботі.
Або ж люди стають апатичними, інколи друзі перестають спілкуватися, замикаються. Що робити в таких випадках? Давати вихід емоціям? Але це інколи виглядає непристойно.
– Те, що накопичилося, все одно вилізе. І часто не там, де потрібно, – говорить Ганна Кушнарук. – Не обов’язково все переводити в сварку. Краще вийдіть на вулицю і походіть.
Направте енергію, що накопичилася, на рух. Це найкращий спосіб скинути негатив безпечно.