Як зрозуміти, що почуття провини перейшло вже всі допустимі межі і стало нав’язливою ідеєю, яка заважає повноцінно жити. І якщо ми зрозуміли це, то що з цим робити?
Відповідь на ці питання на Telegram-платформі Психологічна підтримка дає психолог і травмотерапевт Оксана Степанюк.
“Я переїхала в більш безпечне місце. Розумію, що війна триває, але хочу жити далі. Однак від однієї думки про це відчуваю провину“.
”Ця війна глибоко дістала мене”: медик з Америки вирішив залишити роботу і поїхати волонтером в УкраїнуПереживаючи горе, людина проходить кілька умовних стадій:
- шок або заперечення;
- агресія;
- битва;
- печаль;
- прийняття.
Наприклад, військові можуть висловлювати агресію назовні, щоб протидіяти небезпеці. Однак людина, живучи в умовній безпеці, не має такої можливості. Агресія перенаправляється всередину себе. Так виникає почуття провини того, хто вижив.
Існує два види провини того, хто вижив.
Здорове почуття провини
Наприклад, ви розбили улюблену чашку знайомого. Ви відчуваєте провину за необережність. Вибачилися, придбали нову чашку або компенсували втрату грошима. Тобто існує кілька способів, щоб позбутися від цієї провини.
В умовах війни ви можете відчувати провину, якщо переїхали в більш безпечне місце, а батьки залишилися в окупації. Це було їхнє доросле рішення, але вам від цього не легше.
Дієвий спосіб позбутися цієї провини – допомогти іншим. Наприклад, віддати частину коштів на ЗСУ, піти у волонтери, здати кров або допомогти адаптуватися іншій родині в нових умовах.
Невротичне почуття провини
Якщо допомога іншим не позбавила вас від почуття провини, то ви взяли на себе нездорову відповідальність. Це погано тільки для вас. Позбутися від невротичної провини допоможе психотерапія переживання горя. Якщо зараз немає можливості звернутися до фахівця, то спробуйте поговорити з собою:
“У тебе є класна риса – відповідальність. Це твої сила і вміння. Це частина тебе. Не потрібно себе міняти. Однак після закінчення війни додому повернуться сотні військових, яких спустошила війна. Їх потрібно буде наповнювати. Це може бути наша місія. Однак, якщо ти будеш порожній, чи зможеш ти наповнити? Зроби, будь ласка, все можливе, щоб відновити свій внутрішній ресурс. Не хочеш для себе, зроби для тих, хто повернеться з війни і потребуватиме твоєї допомоги“.
Наше тіло першим сприймає травму і останнім її відпускає. Важливо повертати тіло в звичні умови, давати йому звичні смаки, речі, щоб воно поверталося до життя. Активуйте свою тілесну пам’ять, а не почуття провини.
Джерело: Психологічна підтримка