Хоча сьогодні багато пишуть і говорять про безсумнівну користь помірних фізичних навантажень, все ж зв’язки між фізичною підготовкою і загальним станом здоров’я до кінця не вивчені. Так само, як і причини, за якими одна і та ж вправа може мати різний ефект у різних людей.
Дослідження ізраїльських вчених дає уявлення про ці питання, які поки що залишаються без відповіді.
Результати можуть бути важливими для визначення типів вправ, які принесуть користь конкретній людині, а також для визначення нових терапевтичних цілей при захворюваннях, пов’язаних з метаболізмом.
– Одні й ті самі вправи можуть дати різний ефект. Наприклад, у одних може підвищитися витривалість, а у інших – рівень цукру в крові, – пояснює керівник відділення серцево-судинної медицини Bidmc Роберт Е.Герштен.
За його словами, на сьогодні жоден аспект вихідного клінічного профілю людини не дозволяє заздалегідь передбачити, хто, швидше за все, отримає значну користь від тренувань, а хто ні.
Щоб розкрити подробиці впливу вправ на організм і те, як вони можуть відрізнятися у різних людей, команда вчених виміряла рівні в крові приблизно 5 тис. білків у 650 дорослих, які ведуть малорухливий спосіб життя. Заміри проводилися до і після 20 тижнів програми вправ на витривалість.
– Ми визначили білки, тісно пов’язані з кардіонавантаженням, і білки, які ніколи раніше не асоціювалися з реакцією на фізичні вправи, – сказав дослідник.
На основі цієї інформації дослідницька група розробила шкалу протеїну, яка дозволила прогнозувати наслідки фізичного навантаження для кожного конкретного учасника дослідження.
Наприклад, оцінка виявила людей, які не змогли значно поліпшити свій кардіореспіраторний стан, незважаючи на участь у стандартизованій програмі вправ.
Іншими словами, вихідні рівні декількох білків передбачали, хто буде реагувати на протокол тренувань набагато краще.
За словами вчених, тепер у них є докладний список нових сполук в крові, які дають додаткову інформацію про біологію фітнесу та адаптації до фізичних навантажень. І дозволяють прогнозувати індивідуальні реакції на певний режим вправ.
Дослідження допомогло створити дорожню карту для подальшого вивчення можливих втручань і стало важливим кроком в індивідуалізації вправ в якості лікувальної терапії.