Другий рік триває повномасштабна війна на теренах України. І абсолютно нормальним є те, що нам досі тривожно. Ми лягаємо спати і думаємо про те, що десь летить ракета, кудись вона таки влучить.
Людська психіка не може звикнути до постійної небезпеки. Тривога – це емоційний стан, коли ми передчуваємо небезпеку.
А як навчитися розпізнавати надмірну тривожність? Чи можна з нею впоратися самотужки? Психологиня, ведуча Ранку у Великому Місті на ICTV Юлія Зорій допоможе знайти відповіді.
Спочатку необхідно просто прийняти той факт, що тривога і страх нам не вороги. Страх оберігає. Тривога, по-перше, сигналізує про загрозу. По-друге, мобілізує наші внутрішні ресурси, щоб справитися з небезпекою.
Але усе сказане не стосується надмірної тривожності.
Такий стан має певні маркери. Перше – тривога починає нам заважати виконувати щоденні, рутинні справи. Ми зайвий раз не виходимо на вулицю, не йдемо на роботу, відмовляємося спілкуватися з друзями, готувати їжу, бо постійно перебуваємо в очікуванні, що зараз станеться щось дуже страшне.
Друге – це коли реальних підстав тривожитися вже ніби немає, а ми все одно це робимо за звичкою.
І третє, коли тривожність надто перебільшена – передчуття на один відсоток, а ми тривожимося на всі дев’яносто дев’ять.
Тоді тривога вже не є корисною і, можливо, без допомоги фахівця не обійтися.
А що під силу нам самим?
Зараз для деяких людей постійний моніторинг новин став звичкою. Якщо новини невтішні, у нас не просто псується настрій, ми засмучуємося, починаємо переживати. Це вибиває із звичного ритму життя.
Отож, вихід – у дозуванні часу для новинної інформації. Приміром від 15 до 30 хвилин на день. Або делегуйте отримання інформації комусь із близьких чи друзів, хто може сприймати прочитане більш спокійно, ніж ви, і потім вже переказувати новини вам.
Або попросіть тих ваших знайомих, хто завжди перебуває у курсі подій, повідомляти вам найголовніше, найважливіше, чи найтерміновіше.
Все, що зменшить вашу тривогу – прийнятне.
Але, якщо вже вона все-таки вас накрила, передусім варто справитися із пришвидшеним серцебиттям.
Почніть повільно дихати: на один, два, три – повільно вдихаєте, а на один, два, три, чотири, п’ять, шість – робите довгий видих.
Є ще дихання по квадрату – один-два-три-чотири – вдих, на чотири секунди затримали повітря, і знов на один-два-три-чотири – видих. Робите вправу протягом хвилини-двох.
Концентрація на якихось конкретних діях теж зменшує рівень тривоги.
Усі ми дуже втомилися від постійних повітряних тривог – і морально, і фізично. Усе більше людей відмовляються постійно жити в страху і піднімати вночі сонних дітей, щоб відвести в укриття.
Але варто пам’ятати, що загрозою не варто нехтувати, бо це може вартувати нам життя.
Сім способів подолання психологічної втоми від війни