В українських школах розпочалося навчання. Деякі учні вже ходять до школи, а у інших уроки проходять онлайн.
Навчання в класі дисциплінує дітей, школярі краще концентруються та засвоюють інформацію, зустрічаються та спілкуються з однолітками. отже результати навчання набагато кращі, а ніж при навчанні онлайн. Чому?
Дистанційку діти сприймають несерйозно, їм важко зосередитися і працювати, коли навколо іграшки, брати-сестри, бабусі з пиріжками тощо. Вони також втрачають важливий майданчик для відпрацювання основних соціальних навичок.
А ще через важку ситуацію в країні підвищується ризик виникнення тривожних розладів у дітей і підлітків, депресії, соматоформних розладів та інших проблем психічного здоров’я, а дистанційне навчання, у свою чергу, підсилює можливість розвитку такого розладу, як соціальна тривога (діти відчувають дискомфорт у спілкуванні з однокласниками, неспокій і страх, їм важко висловити свою думку чи попросити про допомогу).
Дітям в такій ситуації потрібна допомога, вважає дитячий лікар-психіатр дитячий Адріана Рудковська, та дає рекомендації батькам:
- Насамперед, потрібно дотримуватися режиму дня: вчасно прокидатися, снідати, перевдягтися, а тоді братися за роботу. Дуже важко сконцентруватися на навчанні, коли ти щойно прокинувся і сидиш у піжамі.
- Дитячий сон має бути повноцінним: для дітей віком 6-12 років – 9-10 год, більше 12 років – 8-9 год
- Потрібно організувати робоче місце
- У перерві між уроками потрібно порухатися, прогулятися. Дитина повинна достатньо часу проводити на свіжому повітрі.
Як допомогти дитині впоратися з тривогою
Слухайте дитину, коли вона цього потребує. Часто батькам складно відкласти справи. Проте це надважливо вислухати з повним розумінням і прийняттям. Після кількох невдалих спроб поговорити дитина втрачає надію, що вона важлива і її насправді люблять. Як наслідок, вона перестає просити про допомогу і не чекає порад.
Проводьте вільний час разом з дітьми. Це дасть можливість дитині відчути, що вона не самотня, її люблять і з нею цікаво, а також це буде гарним майданчиком для важливих розмов.
Дотики: кожна людина, а особливо дитина, потребує, щоб її обняли чи просто поклали руку на плече в знак підтримки. Будь-який дотик дасть відчуття безпеки.
І на останок, не забуваймо хвалити дітей. Часто бажання якнайкраще виховати грає злу гру, і ми частіше критикуємо дітей, аніж помічаємо, що доброго вони зробили. Як наслідок, вони починають сумніватися як у собі, так і в безумовній любові своїх батьків.