Діти можуть по-різному реагувати на війну в Україні, і будь-яка зміна поведінки є нормальною реакцією на ненормальні події. З часом у них може сформуватися посттравматичний стресовий розлад.
Якщо симптоми тривають понад місяць, фахівці радять негайно звернутися до психолога. Проте на перших етапах можна допомогти дитині самостійно.
Дії батьків чи дорослих у перші дні та тижні після пережитої трагедії:
- забезпечити дитину продуктами харчуванням та безпечним місцем для перебування, сну;
- якщо це чужі люди, то за можливості зв’язатися з її рідними;
- продумати, куди звернутися за психологічної підтримкою.
Чого не можна робити:
- змушувати розповідати про те, що дитина пережила;
- говорити фрази: “Усе буде добре” та “Принаймні ти вижив(-ла)”;
- озвучувати свої думки та побажання щодо дій людей у тій ситуації;
- недооцінювати важливість медичної та психологічної підтримки;
- давати порожні обіцянки.
Батьки мають пояснити дитині, що вони поряд, люблять її, а також переконати у тому, що все, що трапилося, було не з її вини.
Треба намагатися забезпечити нормальний режим дня, проте можна робити певні поступки. Про що йдеться:
- дозволити дітям сумувати або плакати;
- можна спати з увімкненим світлом, якщо є проблеми зі сном;
- дати змогу самостійно приймати рішення, вибирати одяг, їжу.
Не рекомендується:
- очікувати, що діти будуть сміливими;
- злитися, якщо вони демонструють сильні емоції;
- гніватися, якщо малюки мочаться в ліжко, смокчуть палець чи не можуть заснути.
Ознаки, які вказують на те, що дитину треба терміново показати лікареві:
- часті спогади про пережиту подію;
- підвищене серцебиття та пітливість;
- вона почала легко лякатися;
- емоційне заціпеніння;
- постійно перебуває у пригніченому стані.
Дорослі мають пам’ятати, що реакція дітей на травму багато у чому залежить від їхньої поведінки. Тому вони самі мають залишатися сильними та бути прикладом для меншого покоління.
Джерело: Психологічна підтримка