Ізюм – містечко на Харківщині, яке окупанти перетворили на руїни. Через це немало місцевих мешканців отримали поранення. Один із них – 9-річний Георгій, який нині лікується у лікарні Львова.
Він мешкав там із мамою Юлею. До 11 березня вони з сусідами ховались від бомб у підвалі будинку. Тоді в окупованому, зруйнованому місті вже не було ані світла, ані газу, ані води. Того дня люди вийшли на двір, щоб приготувати їсти, коли раптово почали бомбити.
– Пробило з п’ятого до самого підвалу та влучило в дитину. Уламками пробило голову. Коли його поранило, ми на покривалах донесли його найближчого сховища. На розбитій автівці довезли до Ізюмської лікарні, там ще залишалися лікарі, які не виїхали, – згадує матір Юлія Новикова.
Гоша отримав мінно-вибухові травми голови та лівої руки. Коли його стан стабілізували, військові вивезли його з мамою до Слов’янська, а звідти переправили до Дніпра. Там хлопчика прооперували.
З Дніпра родину вже доправили до Львова. Через травму голови у дитини ще повністю не відновився слух, вона досі чує дзижчання у вухах.
Нині стан Гоші задовільний, кажуть лікарі. Але попереду ще кілька операцій на руці. Медики намагатимуться відновити працездатність кисті.
73-річна бабуся Гоші, яка виїжджала разом із ними з Ізюма, залишилась у Дніпрі, в центрі допомоги біженцям. З іншими родичами, які зараз в Ізюмі, зв’язку немає.
Найбільше хлопчик сумує за котом Моргуном, який залишився у підвалі з сусідами. Гоша мріє якнайшвидше одужати, повернутися до рідного міста, і знову, як до війни, займатися улюбленим боксом.
З початку війни в Україні окупанти поранили понад 300 дітей, 191 дитину було вбито.