Через війну в Україні дуже багато людей з протезами або зовсім без кінцівок. МОЗ надало поради, як спілкуватися з такими людьми, щоб їх адаптація у суспільстві пройшла максимально легко та успішно.
Якщо вам здається, що людина потребує допомоги, насаперед варто запитати її, чи справді це так.
Не варто торкатися людини чи її засобів переміщення без дозволу. Це може пригнічувати почуття власної незалежності та самооцінку.
Важливо проявляти співчуття, а не жаліти людей з інвалідністю. Жалість може викликати в них відчуття безсилля, водночас співчуття підтримує їхню силу та витривалість.
Часто особам з інвалідністю важко говорити про свою травму або поранення. Не починайте цю тему, якщо людина сама не бажає розповісти про неї.
Пам’ятайте, що люди з інвалідністю – рівноправні громадяни, як і всі інші. Вони заслуговують нашої уваги та поваги, а не ігнорування.
Якщо ви помітили людину без кінцівки чи з протезом, утримуйтеся від намагань докладно розглядати її травму. Це може бути некомфортно для неї та порушувати її приватність.
Міністерство охорони здоров’я також закликає батьків розмовляти зі своїми дітьми про інвалідність.
Варто розповісти малечі про вищезгадані поради, щоб вони ненароком не травмували людей з протезами. Найкраще це робити заздалегідь, до того, як діти проявлять цікавість.
Важливо, щоб суспільство адекватно сприймало та підтримувало тих, хто потребує допомоги та розуміння на шляху до повноцінного життя.
