Міністерство охорони здоров’я України розпочинає серію публікацій про українських донорів, які відповіли на запитання, що саме їх спонукало стати донором, чому вирішили поділитися частинкою себе з тими, кому це життєво необхідно.
Першою про свій досвід здачі крові розповіла Олена Фабровська. Вперше їй запропонувала це зробити навесні 2020 року сестра Олени, яка вже була донором.
За словами Олени, страху перед донацією не було, адже поруч був наочний приклад у вигляді близької людини. З тих пір вона щонайменше сім разів була донором плазми й один раз здавала безпосередньо цільну кров.
Остання донація припала на 24 лютого, оскільки дата була заздалегідь спланована. За словами жінки, тоді в лікарні було ще трохи людей, всі були спокійні.
– Донорство – це зовсім не страшно. Я, наприклад, боюся виду голок, але на них цілком можна не не дивитися. Все відбувається швидко і майже безболісно, – відповідає вона на питання, що варто сказати тим, хто боїться здавати кров.
Олена зізнається, що її засмучує те, що багато хто не хоче ділитися кров’ю.
– Думаю, що це тому, що багато людей через упередження бояться чимось заразитися під час процедури, – припускає вона Олена.
Тому МОЗ відповідально заявляє: упереджень та сумнівів щодо донорства не повинно бути. Адже це абсолютно безпечно і навіть корисно для здоров’я.