Торік у Благодійному фонді Свої було півтори сотні кисневих концентраторів. Тепер – півтори тисячі. І все одно не вистачає. Люди, які допомагають дихати тисячам українцям, знову – на межі. І сил, і фінансових можливостей. Засновниця Фонду Леся Литвинова каже, що в цю хвилю епідемії люди задихаються ще більше. Ця історія – про кисневу недостатність в Україні та рятівну небайдужість.
- – Добрий день! Хотів дізнатися з приводу концентратора. Мама важко захворіла. Лікарі відкачали сатурацію до 72. Але хотілося б хоча б 90.
- – Швидка не хоче їхати! Кажуть, потрібно до сімейного лікаря. Як мені їх переконати?
- – Добрий вечір! Концентратор ваш працює. Мама дихає і навіть вже очі відкрила. Ви – моя зірочка на шляху. Я дуже вам вдячна!
- – Здрастуйте. Ми б хотіли повернути вам концентратор. Мама померла. Але завдяки вам, вона в останні дні була в такому ліжку, з таким харчуванням. Ось реально вам низький уклін.
Ці уривки з телефонних дзвінків – лише мала дещиця щодобового шквалу звернень до Благодійного фонду Свої, який розмістився в невеликому напівпідвальному приміщенні. Одна кімната, три жінки за комп’ютерами. Три хризантеми на столі, дві з яких вже зів’яли.
Саме сюди, з останньою надією, на межі відчаю і болю звертаються люди з усієї України з одним-єдиним проханням: допоможіть дихати! Просять переважно за своїх близьких і рідних, яких медики в лікарні відкачали від коронавірусу, але не повернули здатність дихати самостійно.
Таких пацієнтів часто-густо виписують додому з пропозицією дістати де-небудь кисневий концентратор. Але де?! Розгублені люди часто просто не розуміють, як це можна зробити. І тоді сімейні лікарі пишуть на відповідному бланку про призначення кисневої підтримки три заповітних слова – Благодійний фонд Свої.
– Страшно все це. Безвихідно. Ми зараз спостерігаємо колективну відповідальність. І під роздачу потрапили всі, – зітхає Леся Литвинова в бесіді з журналістом Фактів ICTV.
Про Лесю кореспонденти вже розповідали своїм глядачам: паліатив, допомога переселенцям. Здавалося б, в біографії волонтерки є багато всього, що могло б підкосити, зламати, забрати останні сили. Але про безвихідь, за визнанням журналіста, який готував сюжет, сьогодні вона говорить вперше.
Кількість кисневих концентраторів, які видає Фонд зростає лавиноподібно. За ними їдуть з усіх куточків України. Роздольне, Бердичів, Харків. Допомогти всім нужденним нереально. Але Леся та її помічниці намагаються не відмовляти нікому, кому такий концентратор у буквальному сенсі потрібен як повітря.
– Ця хвиля відрізняється своєю страшною вагою. Якщо раніше не вистачало місць в лікарнях, то тепер не вистачає місць в реанімаціях. Незрівнянно частіше стали важко хворіти молоді, – з болем розповідає Леся Литвинова.
… Нерви – на межі. Іноді, щоб стриматися, потрібно зібрати немислимим зусиллям всю силу волі. Як того разу, коли зателефонував чоловік, сказав, що привіз концентратор і просить забрати його з вулиці. Леся зізнається, що в той момент була готова зірватися на крик: мовляв, не могли б ви самі його нам занести, якщо ми вам самі його доставили?! А у відповідь почула майже винувате пояснення: я цей апарат татові купував, але тато помер, тепер ось хочу вам подарувати – може комусь стане в пригоді.
– Мені досі страшно соромно перед тим хлопцем. Правда. Це почуття ще довго мучитиме, – відверто зізнається керівниця Фонду.
І додає, що таких людей, які допомагають волонтерам закуповувати концентратори, стало набагато менше.
Але вперту команду Лесі це не зупиняє. Вони готові залізти у величезні борги, щоб нікому не відмовити в допомозі. Ні вдень, ні вночі.
Ми звертаємося до всіх, хто може надати посильну допомогу Благодійному фонду Свої. Будьмо милосердними! Хоча б тому, що від страшної долі – неможливості дихати після перенесеного коронавірусу – не застрахований ніхто!
Для всіх небайдужих – реквізити Фонду:
ФІЛІЯ РОЗРАХ. ЦЕНТР АТ КБ “ПРИВАТБАНК”
отримувач: БО БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД СВОЇ
код отримувача: 39293651
рахунок отримувача: UA223206490000026007052620401