Для деяких людей ефект постійного дзеркала на екрані монітора під час віртуальних зустрічей є фактором зневіри і поганого настрою. Це показало дослідження Університету штату Вашингтон.
Ставлення учасників до характеристики самосприйняття залежало від індивідуальної риси – суспільної самосвідомості. Люди з низьким рівнем цього показника, як правило, більш позитивно ставилися до своїх віртуальних зустрічей, коли доводилося доволі часто і довго дивитися у власні обличчя.
– Більшість людей вважають, що бачення себе під час віртуальних зустрічей призводить до погіршення загального враження, але в моїх даних це не відбивається, – зазначила автор дослідження, доцент бізнес-коледжу Крістін Кун.
Вона опитала дві групи учасників: понад 80 педагогів із різних частин США, яких перевели на віддалену роботу, і близько 350 студентів бізнес-коледжів, класи яких були перенесені в онлайн-формат.
Усі учасники відповіли на різні запитання про характер їхньої роботи або зустрічі класу і своє сприйняття цього. Вони також дали оцінку своєї суспільної самосвідомості.
Стосовно обох груп дослідження показало, що немає простої кореляції між тим, як часто люди бачили свої обличчя під час віртуальних зустрічей, і їхнім загальним ставленням до них.
Скоріше, для людей з високим рівнем самосвідомості більш часте споглядання себе на екрані пов’язане з гіршим сприйняттям себе, а для людей з низьким рівнем самосвідомості – навпаки.
Кун зазначила, що існує низка інших факторів, які впливають на те, наскільки люди задоволені своїми віртуальними зустрічами, включно з їхнім передбачуваним контролем над тим, коли вмикати камеру.
Вона попередила, що дослідження зосереджується лише на емоційних реакціях людей на їхній досвід віртуальних зустрічей і не оцінює такі фактори, як ефективність зустрічей або результати навчання.