Війна – складний час, під час якого кожна людина особливо потребує підтримки. Зазвичай ми говоримо: “Не хвилюйся”, “Тримайся”, “Усе буде добре”, “Час лікує”. Однак така підтримка не працює. А іноді навіть робить гірше.
Психолог та учасниця проєкту Пара на мільйон (Новий канал) Катя Гурська озвучила кілька практичних прийомів, які гарантують результат.
Зараз дивляться
Рекомендації:
- Дозвольте людині сумувати, дайте їй можливість бути розгубленою, плаксивою, слабкою. Прийміть біль, почуття, не знецінюйте їх. Дозвольте виявляти їх, оскільки їй це зараз необхідно. Нехай злиться, кричить, плаче. Не заважайте прожити ці емоції. Їх не можна придушувати.
- Будьте поруч. Людині, яка переживає внутрішній біль, потрібна присутність інших, але лише присутність, від якої не треба захищатися. Посил приблизно такий: “Я бачу, як тобі боляче, важко, страшно. Ти маєш право на ці почуття та емоції. І я поряд”.
- Підтримайте бажання поговорити про горе, про переживання. Людина, яка переживає горе, може по кілька разів повторювати те саме. Це нормально. Багато хто вважає, що краще не говорити про страшні події, щоб не засмучувати близьких. Але насправді дуже корисно розмовляти про те, що сталося, обговорювати, згадувати. Це дає змогу людині розділити свої переживання з іншими — так стає легше!
- Не давайте жодних оцінок тому, що сталося. Оцінки — це завжди раціоналізація, тобто уникнення почуттів. А людині в період горювання не можна уникати своїх емоцій, їх треба прожити. Все інше — потім.
- Називайте речі своїми іменами. Часто в кризових ситуаціях люди вважають, що краще не називати речі своїми іменами, інакше вони травмуватимуть близьку людину. Наприклад, замість “помер” кажуть “пішов”, замість “депресія” — “він погано почувається”, “з ним не все гаразд”.
Називання речей своїми іменами — це велика підтримка для травмованої людини. Так ви окреслюєте реальність, що допомагає прийняти її та прожити.