Пресслужба Міністерства охорони здоров’я України розмістила на своїй сторінці у Facebook історію героїзму та вірності професійному обов’язку медика швидкої допомоги Сумщини Ярослава Борисенка.
– Ярослав Борисенко – лікар екстреної медичної допомоги Сумського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. За його плечима 14-річний стаж роботи й не одне врятоване життя, – йдеться в повідомленні.
Зазначається, що з 24 лютого Ярослав, у перервах у роботі, проводив навчання військових, поліції та представників територіальної оборони міста прийомам надання долікарської допомоги в умовах бойових дій.
За словами самого медика, на початку повномасштабного вторгнення РФ доводилося навчати до 120 осіб на тиждень, зараз – групи по 24-50 осіб.
У березні, коли Суми й область були під окупацією РФ, швидка отримала виклик: жінка, три вогнепальні поранення, село Боромля. Бригада вирушила рятувати життя в селищі, яке розташоване більш ніж за 40 км від Сум. По окупованій території.
Їхали повільно по узгодженому зеленому коридору, коли на півдорозі, до повороту до села Гребенківка, медиків зустрів російський блокпост з БТР.
– Ми під’їжджаємо, а росіяни нас запитують, чого й куди їдете. Ми пояснили, що бригада швидкої, їдемо на виклик. А далі один з них нам сказав, мовляв, добре, що повільно їхали, інакше ми б вас розстріляли. Нам байдуже, – згадує Ярослав Борисенко.
За його словами, на тому пункті бригаду відпустили, але вже через кілька сотень метрів стояв інший пункт. Коли швидка під’їжджала, на неї направили дуло танка.
– Ми почали його об’їжджати – дуло обертається за нами. В іншу сторону – те ж саме. Але потім з танка виглянув танкіст і весело так сказав проїжджати, – згадує лікар.
Нарешті, бригада дісталася до Боромлі, де надала допомогу пораненій жінці. Дорогою назад їхали через місцевість, по якій вівся артилерійський обстріл.
– Тих танкістів вже не було, але це не краще, ніж їхати з пораненою, коли неподалік від авто розривається снаряд. Але ми дісталися, – каже лікар.
На питання, що найбільше закарбувалося в пам’яті за час війни, Ярослав відповідає, що місто Тростянець після звільнення від окупантів.
– Я там майже 10 років жив. І побачити своїми очима, на що перетворили місто солдати РФ, це залишиться в пам’яті назавжди, – зізнається Ярослав.
І додає, що за час роботи лікарем звик до різних травм. Але побачити майже рідне місто в руїнах – це важко, резюмує медик.