Кожного року останньої неділі травня, коли святкують День Києва, на Хрещатику в Києві проходить пробіг Під каштанами, мета якого – збір коштів для дитячих медичних закладів.
Цьогоріч пробіг відбувався у 29 раз заради збору коштів для Центру дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України, де рятують життя навіть крихіткам.
– Навіть під час війни, такі добрі традиції треба берегти, – сказав учасник всіх пробігів Під каштанами, генеральний директор НДСЛ Охматдит Володимир Жовнір. – У День Києва — 29 травня, я біжу Пробіг під каштанами. Ця подія не тільки про здоров’я, але і про благодійність, а зараз ще і про Київ та про Україну!
Володимир Жовнір закликав всіх українців, де б вони не були, приєднатися до благодійного пробігу заради дитячих сердець и заради об’єднання українців, яких війна розпорошила по всьому світу. Свої символічні 5 км українці пробігли і у Відні.
Учасники пробігу Під каштанами у Відні. 2022 р.
Учасниця київського пробігу Під каштанами з 2013 року Олена Листопад зібрала на захід групу українців, що через війну знайшли прихисток в Австрії.
У найбільшому міському парку Відня знайшлася ціла алея старих каштанів, де й провели пробіг.
На акцію зібралися представники Києва, Одеси, Полтави. Перед стартом юні українки Леся та Ярина заспівали гимн УПА. Ярина – учениця однієї з київських музичних шкіл акомпанувала на бандурі.
Гімн УПА під каштанами.
На пробіг українці прийшли з дітьми. Дітки теж пробігли свою дистанцію у 200м. Серед них були ті, хто вперше брав участь у заході разом з батьками.
Українські діти беруть участь у пробігу Під каштанами Відня. 2022 р.
Прийшов з мамою і колишній пацієнт Центру дитячої кардіології та кардіохірургії чотирирічний Михайлик Нелеп з Одеси.
Михайлик живе звичним життям.
Його мама Ганна розповіла свою історію.
– Зараз моєму синочкові Михалику чотири роки. Він живе завдяки лікарям Центру дитячої хірургії, – сказала Ганна. – Тому ми не могли проігнорувати пробіг Під каштанами.
Коли Михалйик народився, все начебто було добре. Він прийшов у цей світ вчасно, сам дихав. Та перед випискою педіатр таки почув шум у серці і порадив зробити УЗД.
– На ультразвукове дослідження ми потрапили на 12-й день, – продовжила розповідь Ганна. – Там здивувалися, що з такою картиною, яку побачили лікарі на екрані апарату УЗД, ми ще живі. Синочка образу ж забрали до реанімації і збиралися терміново оперувати.
У Михайлика виявили важку вроджену ваду серця – атрезію аорти. У дитини були дефекти передсердя та міжшлункової перегородки.
Трошки пізніше лікарі були здивовані вдруге – стан дитини не погіршувався, і вони припустили, що є додаткові судини, які стабілізують роботу маленького серця. Так воно й було. Пучок перекручених судин сховався за серцем, тому його розпізнали не одразу.
Уже наступного дня маленького Михайлика відвезли до Києва.
– Лікар Куркевич Андрій Казимирович обстежив Михайла і відправив його додому – рости, – продовжила Ганна. – А в 4,5 місяці нас прооперували: перешили судини, прибрали інші вади і знову відправили рости.
Коли хлопчику виповнилося 11 місяців і батьки привезли його на контрольне обстеження, лікарі вирішли, що час робити радикальне хірургічне втручання і замінили клапан, встановивши штучний. Після цього Михайлик почувається себе дуже добре і росте звичайною дитиною.
Він полюбляє гратися машинками і спостерігати, як працює будівельна техніка. Можливо, стане будівельником, адже в сім’ї є представники цієї професії, і буде відбудовувати нову Україну.
Після приїзду до Відня через воєнні дії в Україні, Ганна з синочком потрапила на обстеження до австрійського дитячого кардіолога.
– Місцевий лікар був у захопленні від роботи українських дитячих кардіохірургів. Клапан працює добре і, сподіваюсь, його вистачить на довгі роки. Наші лікарі обіцяли, що до підліткового віку. Та може ще й довше. Низький уклін кардіохірургам за їхню працю. Ми три роки збиралися пробігти Під каштанами, і ось нарешті спромоглися. На жаль, не в Україні. Але, сподіваюсь, наступний пробіг буде в рідній Одесі чи в Києві, який теж уже став для нас рідним, обов’язково, – пообіцяла Ганна.
Про те ж саме мріють і інші учасники заходу. Пробіг їх об’єднав далеко від рідного краю, домівки, але добрі справи можна робити будь-де, будь-коли.