Фото Новини

Рашисти розстрілюють мирне населення: в Охматдиті лікують поранених маму та її 7-річну доньку з Ірпеня

хирурги
Джерело: Depositphotos

У Національній дитячій спеціалізованій лікарні Охматдит лікують від поранень матір та її 7-річну доньку. Вони намагалися вибратися з оточеного Ірпеня на автомобілі. Але на блокпосту рашисти відкрили стрілянину по мирних людях.

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

Публикация от НДСЛ «Охматдит» (@ohmatdyt)

Наталя – корінна мешканка Ірпеня, за професією вона лікар-офтальмолог. Коли почалася війна, жінка забрала батьків з лікарні в Бучі. Ті не встигли завершити лікування від коронавірусу, як сім’ю накрило інше, більш страшне лихо.

Прочекавши кілька днів, вони вирішили евакуюватися з міста. Двома машинами родичі під’їхали до блокпоста росіян. Тут почалося найстрашніше: російські солдати почали розстрілювати авто мирних жителів з мінометів.

Міна розірвалася в десяти метрах від машини, де знаходилася Наталя. Жінка і її 7-річна дочка Варя отримали важкі осколкові поранення, у них сильно постраждали ноги.

Маму з дівчинкою довезли до Ірпінського госпіталю. Там Наталя з Варею пробули три дні. Кажуть, що обстріли не вщухали ні на мить. Зрештою поранених вирішили евакуювати швидкою до Києва. Для порятунку був єдиний шлях – через зруйнований міст.

Там бійці ЗСУ перенесли Наталію на візку, а Варю солдат Сергій ніс прямо на руках. Дівчинка досі згадує свого рятівника дядька Сергія. Хлопець пообіцяв купити їй велосипед. Тепер Варя в Охматдиті і обов’язково повинна одужати.

За 14 днів війни медики клініки прооперували чимало пацієнтів, які отримали поранення під час війни.

У мами і дочки фахівці Охматдиту діагностували виражені пошкодження м’яких тканин стегон. Обом зробили операції і дістали осколки. У Наталії шматок скла застряг ще й у руці. Витягувати звідти його дуже ризиковано. Ймовірно, він залишиться з жінкою на все життя.

Літні батьки Наталії залишилися в Ірпені, де зараз немає зв’язку, електроенергії, води. Про їхню долю нічого невідомо. Жінка не стримує сліз: її тато 1937 року народження, пережив Другу світову. Але нинішню війну може не перенести.

Маленька Варя постійно лежить дуже сумна. Якщо запитати дівчинку, чого вона хоче, почуємо голос всієї України: найбільше хочу додому і щоб припинилася війна.

Джерело: Охматдит

Якщо ви побачили помилку в тексті, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Cntrl + Entr.
Підтримати Факти ICTV
Знайшли помилку в тексті?
Помилка