Науковці з Медичної школи Університету Вашингтона дослідили підґрунтя приємних дотиків. Це може допомогти з лікуванням таких захворювань як розлади аутистичного спектра, під час яких люди уникають контактів.
Відповідну статтю опублікували в журналі Science. Так, вчені уточнили молекулярну та нейрональну основу механізму, відповідального за позитивну реакцію на дотики до шкіри.
Досліди, які проводили на мишах, показали, що ключову роль у цьому відіграє сполука прокінетицин 2 та її рецептори на Prokr2 нейронах. У разі блокування цих елементів тваринам більше не здавалися приємними погладжування спинки й вони мали складнощі із соціальною взаємодією.
За результатами досліджень, не модифіковані миші віддавали перевагу камерам, де їх погладжували, і чемно сиділи під час процедури. Також під час погладжування у них сповільнювалося серцебиття та чутливість до болю й знижувався рівень гормонів стресу, що вказує на загальне розслаблення.
А миші із заблокованими нейронами Prokr2 не оцінили погладжування, уникали дотиків та не були схильні відвідувати камеру з пензликом частіше за іншу. У них не було суттєвих змін у серцебитті чи чутливості. Вчені зрозуміли, що дефектні нейрони Pro kr2 знівелювали приємний ефект погладжувань.
Подальші досліди показали, що миші з порушеною роботою нейронів Prokr2 або заблокованим виробленням самого прокінетицину 2 частіше мають пов’язану зі стресом і тривожністю поведінку та складнощі із соціальною взаємодією. Їх не цікавили нові миші, які були у клітці, і вони рідше контактували зі своїми сусідами, що особливо проявилося у тварин із заблокованим виробленням прокінетицину 2.
Так дослідники продемонстрували ключову роль сигнального шляху між Prok2 та його рецептором Prokr2. Експерти припускають, що мишей із дефіцитом сполуки можна використати як модельні організми в дослідженні наслідків нестачі материнського контакту в дитячому віці та розвитку захворювань аутистичного спектра.
Джерело: Science