Як часто діти говорять: я не знаю, не можу, не вмію, не впораюсь. Вони дійсно багато чого не знають ще і не вміють. Та коли така позиція спостерігається у дорослої людини, сформованої особистості, це вже вивчена безпорадність. Найчастіше вона виникає внаслідок виховання.
Формування вивченої безпорадності у дітей закінчується близько 8 років, а далі може лишитись на все життя. Так вважає автор цієї теорії, американський психолог Селігман.
Коли потрібно поквапитися під час надзвичайної ситуації, то усім батькам хочеться зробити все за дитину, щоб було швидше: зібрати речі, одягнути, зав’язати шнурівки. Адже від цього наразі може залежати життя.
Та коли з’являється безпечний час, навчайте свою дитину все робити самостійно.
Невдачі неминучі. І від того, наскільки успішно дитина сама вирішить завдання, залежить успіх підготовки її до майбутніх випробувань.
Тут стане у пригоді правило чотирьох кроків:
- Спершу я показую як.
- Далі ми робимо разом.
- Ти робиш сам, а я поруч.
- В тебе виходить самостійно.
П’ять порад батькам:
- Дитина не повинна відчувати себе зайвою і немічною. Коли в неї щось не виходить, не потрібно виконувати завдання за неї, краще зробити щось разом. При цьому частіше обіймайте її, говоріть про успіхи, яка вона молодець.
- Коли потрібно спуститися в укриття, не нервуйте, якщо малеча збирається повільно. Запропонуйте одягнутися на швидкість: хто швидше. Те ж саме можна зробити, коли треба знайти якісь речі. Пам’ятайте, для дошкільняти основною діяльністю є гра, таким чином малеча швидше засвоює правила.
- Будьте стриманими, коли навчаєте дітей правил самообслуговування: самостійно одягатися та взуватися. Це допоможе зібратися швидше та піти в укриття. Ці декілька зекономлених хвилин можуть врятувати життя.
- Відволікайте дитину від сумних думок малюванням, навчанням, грою та хваліть результат. Читайте і слухайте казки, вчіть віршики, рахуйте, грайте в пальчикові ігри та з домашніми тваринами. І головне, підбадьорюйте дитину, повторюючи: в тебе все гарно виходить, ти все зможеш!
- Проговорюйте з дитиною важливу інформацію. Потрібно, щоб вона вивчила і добре пам’ятала своє повне ім’я та прізвище, імена батьків, домашню адресу. Навчіть її викликати швидку допомогу, рятувальників та поліцію.
Батьки на несвідомому рівні мають бажання допомогти своєму малюку. Їм складно втримати імпульс допомоги. Та коли ви здатні оцінити обставини та розумієте, що ситуація дозволяє дитині впоратись самостійно — вдихаємо і видихаємо та пригадуємо попередні пункти.
Джерело: Освітній центр ВР