У США померла дитина, яка в теплому джерелі інфікувалася амебою-пожирачем мозку.
Убивцею 2-річного американського хлопчика стала Неглерія фоулері – мікроскопічна одноклітинна амеба, яка живе в теплих прісних водоймах і яку небезпідставно називають пожирачем мозку.
Діагноз підтвердив Центр контролю та профілактики захворювань США. Там вважають, що амеба могла потрапити в організм дитини під час купання в Еш-Спрінгс – природному гарячому джерелі.
Неглерія фоулері спричиняє дуже серйозну рідкісну хворобу мозку – первинний амебний менінгоенцефаліт, при якому руйнуються тканини головного мозку і який майже завжди призводить до летальних наслідків.
Інфекція розвивається протягом 3-7 днів, максимум через десять днів наступає смерть пацієнта. Лікування не ефективне.
Naegleria fowleri живе в ґрунті і теплій прісній воді, де температура постійно тримається на позначці 25 – 30 градусів за Цельсієм – в озерах, річках і гарячих джерелах. Амеба заражає людей, проникаючи в організм через ніс і переміщаючись у мозок.
Симптоми інфекції починаються з сильного головного болю, лихоманки, нудоти і блювання та прогресують до ригідності потиличних м’язів, судом і, зрештою, коми, з якої пацієнта вже не вдається вивести.
Інфекція не передається від людини до людини.
Оскільки немає засобів для звільнення від амеби прісних водойм, де вона живе і розмножується, американців просять завжди зважати на потенційний ризик зараження амебою, коли вони входять у теплу прісну воду.
Оскільки до мозку людини мікроорганізм потрапляє через ніс разом із зараженою водою, фахівці радять закривати ніс спеціальними затискачами-кліпсами або тримати голову над водою. На жаль, дітям це важко пояснити, тому краще уникати подібних купань з малечею.
Ще радять не збовтувати осад в неглибокій прісній водоймі, бо амеби частіше живуть у відкладеннях на дні озер, ставків і річок.
Насамкінець варто зазначити, що амеба – пожирач мозку поширена по всьому світу – в країнах з тропічним і екваторіальним кліматом.
Проте зміна клімату і глобальне потепління дає змогу амебі просуватися до інших регіонів, де раніше її не помічали. Учені вважають, що швидкість поширення небезпечного мікроорганізму на північ становить 13, 3 км на рік.
Джерело: Відділення громадського здоров’я Невади (DPBH), Наука