Я погрузив тіло дитини у машину, щоб уберегти психіку колег: щоденник лікаря з Маріуполя

Я погрузив тіло дитини у машину, щоб уберегти психіку колег: щоденник лікаря з Маріуполя

Медичний директор з лікувальної частини лікарні №2 Олег Зима на власні очі спостерігав за розвитком жахливих подій у Маріуполі: обстріли, смерть перших поранених, вивезення трупів із переповненого моргу та захоплення закладу російськими військовими.

На початку квітня чоловіку вдалося евакуюватися з міста, зараз він перебуває за кордоном. Bird in Flight опублікував нотатки лікаря, які він робив під час перебування у місті.

За словами Олега, 24 лютого першими від воєнних дій постраждали райони на лівому березі, що розташовані поблизу лінії розмежування з так званою ДНР. Перший пацієнт потрапив до нього у лікарню з осколковими пораненнями. Це був 24-річний Віталій, якому поранило в руку, коли він вийшов надвір. Тоді за добу вони прийняли 35 пацієнтів.

Через збільшення кількості поранених, у лікарні скасували планові госпіталізації та підготовку до планових операцій. Натомість підсилили лікарські бригади у травматології, хірургії, нейрохірургії та анестезіології. У приймальному відділенні пріоритет віддавали пораненим.

– 27 лютого – перша смерть дитини. Євангеліну доправили з пораненнями грудної клітки. Реаніматологи, медсестри, співробітники швидкої намагалися врятувати агонуючу пацієнтку, але не вийшло: дитина померла на очах у матері, – розповів лікар.

Олег стверджує, що лікарня не планувала приймати військових. Але на початку березня через близькість лінії фронту до них надходили українські захисники, яким надавали всю необхідну медичку допомогу. Потім їх перевозили до військових госпіталів.

За адресами поранених, які надходили у заклад, вони розуміли, як розвиваються бойові дії в місті. 8 березня морг був переповнений, холодильники не працювали, частина будівлі була зруйнована.

За 12 днів війни у ​​там зібралося понад п’ятдесят трупів. Поховати їх вчасно не могли: єдиний діючий міський цвинтар розташований далеко від лікарні, там точилися бої. Тому проблему вирішили самі – на давно закритому Центральному міському цвинтарі робітники викопали траншею, трупи вирішили ховати у ній.

Цілий день із колегами Олег оформляв папери, загортав тіла в мішки, вантажив в машини. Серед загиблих молоді українські військові, півторарічна дитина та колега — лікар-хірург Олександр Єфремович, який помер від інсульту у перші дні війни.

– Тіло дитини я погрузив в машину сам: хотів уберегти психіку молодих колег від травми. Мабуть, це найскладніше емоційне випробування, – каже Зима.

Станом на 9 березня кількість постраждалих тільки зростала. 5 березня у лікарню надійшло 34 особи, 6 – 49, пізніше — понад сотню.  Згодом російські загарбники скинула авіабомбу на пологовий будинок на території дитячої лікарні.

– До нас привезли 16 породіль. Одну з них із тяжкими ушкодженнями кісток тазу екстрено прооперували. Але врятувати жінку не вдалося — вона померла, не приходячи до тями, – додав Олег.

Коли лікарню знову обстріляли, працівники та пацієнти остаточно перебралися до підвалу. Попри те, що він не був підготовлений для роботи, в ньому безпечніше, ніж в інших приміщеннях, і тепліше (через розбиті вікна будівлі дме вітер).

– Після руйнування будівлі адміністрації вести облік пацієнтів ми більше не могли. Статистика перших шістнадцяти днів війни: наша лікарня прийняла 617 поранених, серед них — 414 цивільних 153 військових, 50 дітей, – підрахував лікар.

Медик згадує, що якось у лікарню прийшли бійці так званої ДНР, які допитували персонал та шукали у закладі військових з батальйону Азов. Вони просили знайти їм українську військову форму та хотіли забрати єдину вцілілу машину швидкої. На відмову вони реагували погрозами, а до голів лікарів приставляли зброю. 

Тоді денеерівці взяли управління лікарнею на себе. Також у лікарню привели мешканців сусідніх будинків, які ховалися у підвалах. Їжа та ліки закінчувалися, а залишатися там було безглуздо. Але солдати нікого не випускали.

– 14 березня потік поранених зменшився. Дороги розбиті, швидкі до нас не доїжджають. У лікарні лишається близько 700 людей. Третина з них — пацієнти, решта — біженці з сусідніх будинків, співробітники медзакладу та їхні сім’ї, – каже Олег.

Наступного дня медик дізнався, що російська ракета влучила у дім його батьків. Загинуло шестеро мирних жителів. Батькам вдалося вижити, але якби вони знаходилися двома поверхами нижче, шансів би не було.

З початку місяця до 16 березня в лікарні померло 59 пацієнтів, десять із них — діти віком до 18 років. Ще 20 людей померло дорогою до нас, всі від отриманих поранень.

Унаслідок бойових дій постраждали майже всі лікувальні заклади міста: перша, четверта, дев’ята міські лікарні, два пологові будинки, майже всі поліклініки. Медик додав, що важко порахувати, скільки маріупольців загинуло, не отримавши вчасно медичної допомоги.

Джерело: Bird in Flight

Фото: Олег Зима

Якщо ви побачили помилку в тексті, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Cntrl + Entr.
Підтримати Факти ICTV
Знайшли помилку в тексті?
Помилка