Ніхто не знає, як правильно поводитися під час війни. Бо не існує формули. Будь-яке рішення – чи то піти воювати, чи вивезти дітей і перебувати у безпеці, чи заробляти гроші та допомагати армії – є правильним. Навіть просто нічого не робити – також ок.
Але…. Одні відчувають провину за те, що вони в безпеці. Інші звинувачують тих, хто поїхав. Дехто вважає, що воювати фізично мають всі особи чоловічої статі без виключення, і що постити щось невідповідне трагедії у соціальних мережах, на кшталт посмішок, украй недоречно.
Існує ще безліч варіантів, як проявляються емоції людей, з якими ми всі стикаємося щодня. І весь цей неповний список ставить життя кожного з нас у режим очікування на кращі часи.
Марія Фабричева
Ахава Тесленко разом з Віталієм Трублаєвичем розпитали психологиню Марію Фабричеву, як же жити під час війни, щоб не докоряти собі і не страждати. Вона розказала, що головне завдання кожного зараз – жити. Точніше, як вона сказала, дозволити собі жити.
– Навіть герої, які помирають на війні, помирають за те, щоб інші жили, – зазначає Марія. – Це дійсно важко, іноді це має вигляд щоденної праці над собою, з конкретними вправами та завданнями. Та поки ми відчуваємо, як б’ється серце, поки ми дихаємо – ми живі, і це має бути на 100%.
Отже, ми сформували сім порад, як допомогти собі продовжувати жити в такі часи.
1. Встановити зв’язок із собою.
Дихання і серцебиття – це маркер життя. Влаштуйтеся зручно, покладіть руку на живіт. Глибоко вдихайте та повільно видихайте. Намагайтеся вгамувати хаотичні думки та зосередитись на фізичних відчуттях. Робіть цю вправу хоча б тричі на день.
2. Відновити контроль.
У глобальному сенсі ми не можемо контролювати ситуацію під час війни. І це суттєво впливає на психічний стан.
Однак ми можемо робити якісь маленькі речі, яких не помічали в буденному житті і які дають нам відчуття контролю. Тому дихайте, мийте руки, готуйте їжу, прибирайте оселю, виходьте на прогулянки, обіймайте ближніх, спробуйте послухати музику або почитати книжку. Спочатку буде важко, але просто робіть це.
3. Бути на зв’язку з близькими.
Ми – соціальні істоти, тож порожнеча, яка формується всередині нас, може бути заповнена спілкуванням. Намагайтеся, наскільки це можливо, бути на зв‘язку зі своїми людьми: чи то з ріднею, чи з друзями, чи з колегами, тобто з людьми, котрі розділяють ваші цінності, можуть дати вам підтримку. Можна ділитись почуттями в соціальних мережах. Багато людей відчувають те ж саме і підтримають вас.
4. Дозволити собі емоції.
Дефіцит емоцій – це розповсюджений стан на сьогодні. Це коли ми дивимося на кошеня або квіти та нічого не відчуваємо, хоча раніше подібні речі викликали, як мінімум, посмішку. Це називається втратити смак життя.
Умовно кажучи, спрацювала запобіжна система, заблокувала емоції, щоб вберегти від болю, смутку, розпачу. Бо якщо ми відчуваємо сильну радість, то так само відчуваємо і сильний смуток. Тому в багатьох людей вмикається так званий драйвер – будь сильним, коли ми не проживаємо відчуття, а тримаємо їх під ковпаком.
Насправді це недобре для нашої нервової системи, тому що там все одно відбувається певний гормональний спалах.
5. Необхідно давати вихід емоціям.
Ніхто не знає, як правильно поводитися під час війни. Тому що для багатьох війна – це тотальний траур. Люди починають поводитися, як заведено під час трауру: не сміятись, сумувати, не дозволяти собі радіти тощо.
Але згадаймо про те, що дуже багато людей живі, вони зараз борються, захищають, тримають кордони, вчиняють неймовірні подвиги заради життя, заради свободи, заради нас. Вони живі, і вони потребують енергії життя. Це важко, однак просто потрібно до цього дійти.
6. Фокусуватися на хорошому.
Нам треба привчати себе бачити хороше. Наш мозок влаштований так, що більше фіксується на поганому, болючому, на небезпечному, він так захищає нас від небезпеки. Тож треба привчати себе помічати прості речі: весну, квіти, небо; читати красиві історії про мужність та силу волі, історії про взаємодопомогу, чесність, взаємоповагу, підтримку, про друзів.
7. Інформаційний детокс.
Ми постійно скролимо стрічки новин в надії побачити єдине – ми перемогли, війна закінчилась, можна повертатися додому.
Але натомість бачимо новини про смерть, катування, нескінченні бої, нехай і з нашою перевагою. Щоб полегшити свій стан, краще не читати новини за кілька годин до сну, та прокидаючись уночі. Й хоча б раз на тиждень слід робити день інформаційного детоксу, тобто не читати та не дивитись взагалі нічого, що може травмувати вас.
Важливо зрозуміти, що всі нормальні речі, які ми намагаємось повернути у свою буденність, жодним чином не знецінюють ті втрати та біль, з якими ми всі зіштовхнулись.
І пам’ятайте! Життя має цінність та сенс, навіть якщо зараз ви цього не відчуваєте. Постійно нагадуйте собі, що це не назавжди, що війна скінчиться. Отже, дозвольте собі жити вже сьогодні. Тому що тільки енергія життя перемагає енергію смерті.
З повагою Ахава Тесленко та Віталій Трублаєвіч.
Матеріал створено за підтримки волонтерської організації YeYa.