Уже місяць, як точиться війна. За цей час ми переживали чимало емоційних станів – від шоку до сподівань, що все минеться за кілька тижнів. А воно все не закінчується і не закінчується. З’явилися виступи політиків і експертів, що все затягнеться надовго.
Та наш мозок відмовляється вірити у це. І за нервовим напруженням та бажанням захиститися нас опановує емоційне спустошення: ми не бачимо перспектив, просвіту, нам здається, що війна не завершиться ніколи.
Чому так відбувається і що робити, аби не зневіритися остаточно, щоб зберегти сили для виживання і відновлення себе і країни, розповідає психолог Андрій Жельветро.
– Головна риса цієї фази – розчарування, – говорить психолог. – Через те, що війна не закінчилася. Минув уже місяць. Наші очікування не виправдалися. Тому ми можемо відчувати і апатію, і зневіру, психічну і фізичну втомлюваність, перші ознаки депресії.
Ми усвідомлюємо, що війна продовжується, що будуть нові втрати, нові руйнування. І ми маємо бути готові, що це може затягнутися надовго.
Та водночас будуть і нові перемоги. А нам потрібно починати жити у цих нових обставинах, і не чекати, що завтра все закінчиться. Просто – жити.
Що ми можемо зробити, щоб допомогти країні та самим собі?
- Повертаймося до будь-якої діяльності. Хоча б у скороченому форматі. Нам потрібно відновлювати економіку. Це дасть впевненість хоча б у завтрашньому дні.
- Якщо це можливо – зустрічайтеся з друзями. Спілкуйтеся. Не замикайтеся в собі. Це дає відчуття, що життя триває і ми не самотні.
- Відновіть звичні або започаткуйте нові ритуали. Наприклад, пити каву вранці, робити спортивні вправи хоча б у домашніх умовах.
- Заведіть щоденник і записуйте у нього свої думки, стан та почуття. Це звільнятиме вашу голову від зайвих думок. Не треба чекати, що Арестович чи хтось інший буде заспокоювати. Всім зараз важко, тому потрібно повертати відповідальність собі.
- Ми обов’язково переможемо, адже у нас потужна армія й народ. Та зараз потрібно сфокусуватись на тому, щоб навести лад всередині себе. У своєму серці та у своїх думках.