Набратися терпіння і не згадувати про важке минуле: як не зіпсувати відносини після стресів війни

психология
Джерело: Depositphotos

Як не зіпсувати відносини з близькими і рідними людьми, особливо якщо довелося пережити страшний досвід поневірянь і безповоротних втрат. Про це і не тільки в Об’єднаному ефірі телеканалів розповів психотерапевт Олег Чабан, який з першого дня війни надавав психологічну допомогу і підтримку мільйонам глядачів, які опинилися в абсолютно незнайомих драматичних обставинах.

– Коли члени сім’ї, яких війна розкидала далеко один від одного, нарешті возз’єднуються, головна порада – набратися терпіння у ставленні один до одного, – каже фахівець.

Справа в тому, що всі ми – різні за типом темпераменту: хтось інтроверт, хтось екстраверт, хтось переживає так, що ночами не спить, а хтось збалансовано спокійний.

Зараз дивляться

Тому, за словами психотерапевта, перша порада в цій ситуації – набратися терпіння і витримки, якщо, наприклад, чоловіка, який повернувся з передової, де гинули його товариші, захльостують гнів і певна частка провини.

Друга порада. Швидко переключатися на спільний об’єкт турботи. Це, звичайно ж, діти. Або ще тварини, які є повноцінними членами наших сімей.

Третя порада. Ні в якому разі не слід контролювати звинувачення за допомогою машини часу. Типу: Ось, Я тобі говорила, що потрібно було їхати, але ти не послухав і ось тепер у нас сталося ось це.

Забудьте про минуле. Живіть в сьогоднішньому дні і думайте про майбутнє. Саме в ім’я цього майбутнього не кидайте один в одного звинуваченнями. Постарайтеся не думати про це. Все вже прожито.

Що ж стосується дітей, то їм ні в якому разі не можна давати помилкові обіцянки. Наприклад, що війна закінчиться завтра або післязавтра.

Потрібно говорити: сьогодні робиться все, щоб це сталося якомога швидше. Так, ви не знаєте всіх подробиць, але впевнені, що робиться все для швидкої перемоги. Говоріть дітям те, що реально.

Крім того, діти намагаються завжди до кого-небудь пригорнутися, як у фізичному, так і в психологічному плані. Якщо батьків поруч немає, то потрібно максимально забезпечити з ними зв’язок. Якщо це неможливо, дістаємо фотографії з телефонів або альбомів.

Говоримо дитині, як мама і тато його люблять, але вони повинні знаходиться там, де вони знаходяться, і постійно думають про свого улюбленого хлопчика або улюблену дівчинку. Попросту кажучи, створюємо в голові дитини зв’язок зі своїми батьками.

І ще такий важливий момент. У 2014 році психотерапевтами був прийнятий такий термін, як «посттравматичний ріст». Це означає, що в силу всього пережитого у воєнний час ми стаємо більш мудрими, починаємо ще більше цінуватисвоїх рідних, можливість спілкуватися з ними і так далі.

Пам’ятайте, що повернення до мирного життя відбувається в нашій голові. Тому перегляд світлин про спільні свята в минулому, планування чогось на рік або на п’ять років вперед, навіть якщо зруйнований будинок, це і є посттравматичний ріст, який в свою чергу є запорукою душевного спокою і стабільних, емоційно благополучних відносин.

Якщо ви побачили помилку в тексті, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Cntrl + Entr.
Підтримати Факти ICTV
Знайшли помилку в тексті?
Помилка