Не допустити розколу всередині країни: чому ми звинувачуємо одне одного і як перестати це робити

обида
Джерело: Depositphotos

Зараз в українському суспільстві назріває розкол, коли ми починаємо одне одного звинувачувати. Хтось поїхав, хтось залишився, хтось робить більше, хтось менше, хтось говорить російською мовою, хтось українською. Чому це відбувається і як перестати це робити, розповідає психолог Андрій Жельветро.

Причини такої поведінки

  • все це є проявом психологічної травми, яку отримали всі ми без винятку. Отримали в той день, коли побачили, як гинуть наші люди, як руйнуються наші міста, як руйнується наше звичне життя. Травму отримали всі. Бо війна прийшла не в окреме місто. Вона прийшла в серце кожного українця;
  • ми не знаємо, як поводитися. Тому що нас, на відміну від військових, ніхто до війни не готував. Тому не кожна людина здатна витримати таку напругу і такий тиск;
  • ми звинувачуємо інших людей, таких самих українців, як і ми, тому що, по суті, ми звинувачуємо самих себе. Звинувачуємо за свій страх, за розгубленість, за нерозуміння, як жити.

Як ми намагаємося позбутися почуття провини

  • ми приносимо себе в жертву, заганяючи себе в будь-яку роботу. Здаємо кров, волонтеримо, допомагаємо на блокпостах, записуємося в тероборону, розносимо їжу. Робимо що завгодно, навіть часом те, чого до цього робити не вміли;
  • ми починаємо вимагати такого ж пожертвування і від інших людей. І засуджуємо тих, хто робить менше за нас. Але на цьому не зупиняємося і починаємо закипати злістю до тих людей, які зараз перебувають у безпеці й комфорті;
  • зрештою ми починаємо прагнути справедливого покарання тих, хто з нашого погляду зробив для країни менше, ніж ми. Саме такий настрій і призводить до розколу всередині країни.

Як не звинувачувати себе і знайомих

  1. Найголовніше – припинити звинувачувати себе. Якщо поїхав – це нормально. Якщо залишився – це нормально. Головне, що живий, головне, що українець.
  2. Ніколи не порівнюйте себе з іншими. Хто зробив більше, хто менше. Це справа кожної людини. Це – її вибір.
  3. Фундаментальний. Потрібно самостійно вирішити, чим, якими знаннями і навичками, ви можете допомагати країні. Вирішити саме самостійно.
  4. Не звертати уваги на те, де ви перебуваєте географічно. У Центрі країни, на її Заході або за кордоном. Головний орієнтир – це наша країна і наше спільне майбутнє.
  5. Пояснити собі, що коли ви приймали рішення, то ви зробили найкращий вибір з усіх можливих на той момент. Тому ви ні перед ким не повинні виправдовуватися.

Тож давайте всю цю енергію направимо на підтримку нашої держави, нашого президента, наших Збройних сил, і на підтримку одне одного.

Перемога вже дуже скоро буде за нами. І потім у країну ринуть інвестиції, фонди, все буде відбудовуватися, відроджуватися. Нам будуть звідусіль допомагати. Тому що до цього ніхто не вірив, що Україна, яка в 28 разів менша за Росію, переможе.

Якщо ви побачили помилку в тексті, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Cntrl + Entr.
Підтримати Факти ICTV
Знайшли помилку в тексті?
Помилка