Нормальне життя під час війни: як позбутися почуття провини, яке нас руйнує

Як перестати жити з тяжким почуттям провини за те, що під час війни багато хто з нас зумів повернутися до звичного (або майже звичайного, з урахуванням обставин) життя. Про це Фактам ICTV розповіла психолог Вікторія Островська.

– Передусім, потрібно розуміти, що подібне почуття — нормальне для нас. Це свідчить про нашу емпатію і сумління, – каже Вікторія.

Однак, за її словами, перебувати  довгий час у виснажливому стані самобичування — небезпечно для нашого психічного і фізичного здоров’я.

Читайте також:

Різниця між психологом, психіатром і психотерапевтом: коли і до кого слід звертатися

Крім того, за словами психолога, в самій нашій психіці закладена адаптація до стресів. Спочатку – нестерпно, до панічних атак моторошно, коли починає завивати сигнал повітряної тривоги.

Однак через деякий час психіка вмикає захисну функцію. Ми звикаємо до реальності воєнного стану і потихеньку повертаємося в нормальний, звичний ритм життя.

Рекомендації психолога, які допоможуть знайти душевну рівновагу:

• перестати злитися на тих, хто зміг повернутися, повністю або частково, до звичайного життя. Адже можливо й таке, що ці люди з останніх сил показують, що у них все добре, але насправді відчувають депресію, панічні атаки та інші розлади: ця війна на кожному з нас позначилася по-своєму, безслідно вона не пройшла ні для кого;
• не звинувачувати себе за те, що у нас є вода, їжа, будинок, а хтось всього цього позбавлений. Ви можете завжди допомогти цим людям будь-яким доступним вам чином (ліками, житлом, їжею тощо);
• кожен із нас повинен продовжувати жити, радіти, їсти, спати, гуляти, пам’ятаючи про те, що злість, образа, сором можуть нас повільно випалити зсередини. Пам’ятаємо, що позитивні емоції продовжують життя, зміцнюють здоров’я і психіку;
• нагадуємо собі час від часу, що життя у нас одне і воно триває – з почуттям провини або без нього;
• складіть план, як ви зможете стати щасливішими, записуйте позитивні моменти, які з вами сталися за день.

Віримо і пам’ятаємо кожної години, кожної секунди про те, що вічно війна тривати не може, що вона рано чи пізно закінчитися. Просто наше завдання – пережити цей важкий для всіх нас період з найменшими наслідками для психічного здоров’я. Це дуже непросто, але ми повинні впоратися з цим, закликає психолог.