Чому комусь страшніше виїхати за кордон, аніж залишитися під ракетними обстрілами? Чому є ворожнеча між тими, хто виїхав, і тими, хто залишився? Що має більший пріоритет – комфорт чи безпека в умовах війни? Чи можуть материнські почуття переважити кохання до чоловіка?
Про правильний і неправильний вибір розповіла психологиня Анна Просвєтова в інтерв’ю Максиму Крапівному.
– Анно, які емоції одне до одного відчувають ті, хто поїхав, і ті, хто залишився в Україні? Яка причина агресії, що виникає між цими двома групами?
– Це все індивідуально, залежно від мотивації. Проте, точно, в суспільстві є протистояння між тими, хто виїхав, і тими, хто залишився.
Агресія тут слугує захисною реакцією. У кризових умовах сьогодення людина тримається лише за свій досвід, тому що саме він для неї успішний. Людина вважає його єдино правильним, навіть якщо це й не так.
– Як ви можете пояснити ситуацію: одна мама емоційно запевняє, що правильно залишитися в країні, бо тут батько, а інша каже – виїхати заради безпеки дитини. Водночас вони звинувачують одна одну у виборі.
– За цим стоять страх і невпевненість у своєму виборі. Для того, щоб упевнитися, що людина зробила все добре, вона все більше й більше доводить це іншим.
Також одна з мам може й справді транслювати своє переконання. Є “трендові” теми для суперечок, кожен обирає свою позицію у таких конфронтаціях. Раніше, за мирних умов, люди ділилися за своїм вибором президента тощо, сьогодні ж є актуальніші приводи для сварок.
– Ви керівниця служби психологічної підтримки українців, тож скажіть, які аргументи чи звинувачення трапляються у суперечках між тими, хто залишився в Україні, та тими, хто виїхав?
– До тих, хто виїхав, є претензії, що люди поїхали розвивати іншу країну, сплачувати там податки, покращувати її економіку.
Той, хто залишився, вислуховує, що він безвідповідальний, що наражає дітей на небезпеку. Також кажуть, що ці люди бояться виїжджати та прикриваються фейковим патріотизмом.
Справді, важливий і генофонд країни, і так само необхідно зберегти життя дитини, тож у таких конфліктах не буває правих і винуватих. Є дещо, що не може бути розцінене як правильне і неправильне. Тому через це й будуть постійні конфлікти. Хоча, якби не було війни, то всім було б байдуже, скільки людей виїхало. Але саме у військовому контексті є постійна напруга у цій ніші.
