Фахівці стверджують, що травматичний дитячий досвід негативно впливає на загальний стан як ментального, так і фізичного здоров’я вже дорослої людини.
– Стратегія забути і жити далі не завжди спрацьовує, тому що відсутність безпечної прихильності вже в ранні роки стає основою для емоційних розладів та захворювань, – вважає психолог-консультант Гліб Федоров.
Надалі травми, що сидять у тілі, непрожиті емоції, що пригнічуються, проблеми у спілкуванні і тривожність не дають змоги вийти із замкнутого кола, продовжуючи чинити згубний вплив на організм.
Нездатність об’єктивно оцінити ситуацію ускладнює соціальну комунікацію і змушує організм перебувати в постійній готовності до порятунку (підвищений рівень кортизолу, частота серцевих скорочень негативно впливають на здоров’я).
А вміння заспокоювати себе багато в чому залежить від того, наскільки були налагоджені зв’язки з близькими в дитинстві.
Та незважаючи на критичний досвід дитинства у вигляді нестачі любові (прояви: фізичний та моральний аб’юз, неможливість комфортно висловити потреби та емоції, банальна відстороненість батьків), у кожного є можливість:
- З часом переосмислити цей досвід.
- Навчитися тестувати навколишню реальність. Звіряти свої фантазії з дійсністю, оцінюючи, наскільки небезпечне/безпечне оточення.
- Налагодити довірливі стосунки та відчути, що безпечне спілкування існує. Цим самим поповнюється нестача надійних стосунків.
- Знайти мужність відгорювати перенесені раніше втрати, і в результаті звільнити місце для набуття нового досвіду.
Крім раннього дитячого досвіду слід пам’ятати, що загалом ментальне й фізичне здоров’я залежить і від таких факторів:
- генетична схильність;
- актуальне довкілля (досвід всього пережитого);
- досвід минулих поколінь;
- характер особистості, навички та стиль прихильності.
Джерело: Психологічна підтримка