24 лютого ворог зруйнував наше життя. Навіть, якщо в родині ніхто не постраждав фізично і житло ціле, все одно життя вже ніколи не стане таким, як було, а що буде далі – теж не знає ніхто.
Як жити в умовах довготривалої війни, що робити? На чому зосередитися, щоб не втратити розум? На ці питання відповідає психотерапевт Ілля Полудьоний.
Людина в один момент часу може зосередитись на чомусь одному: щось виходить на передній план, стає чіткою фігурою, а щось відходить на задній план і є тлом. Ці дві площини змінюють одна одну в залежності від ситуації.
Так зараз і відбувається з буденним життям і війною. На якийсь час після 24 лютого страшна війна стала чіткою фігурою, а наше життя – стосунки, кохані, освіта, робота – стало фоном.
Та більшість людей уже побачила, що війна може ставати й фоном. Наприклад, якщо закохався під час війни, коли фігурою стають стосунки. Але війна не полишає нас все одно – вона переходить у фон.
У людей, що живуть у гарячих точках, в окупації, війна частіше є фігурою. Харків’яни, наприклад, фокусуються на звуках пострілів. В ці моменти навіть звичайне побутове життя для них є фоном.
Для мешканця Києва чи Львова війна часто перестрибує з фігури на фон.
Навіть для українців, що виїхали за кордон, війна все одно буде фоном, однак трохи віддаленим.
Війна – це потужна подія, яка постійно присутня у нашому теперішньому житті, робимо ми буденні справи чи ні. Просто вона весь час чергується – то на передньому плані, то на задньому.
Конфлікти та суперечки зараз стаються між людьми, коли у кожного з них війна займає іншу позицію, ніж в опонента.
Позбутися фону війни наразі для українців неможливо. Вона все одно залишається у житті. Просто не весь час перебуває на передньому плані. І це нормально.
Проблеми починаються, коли картинка застигає. Якщо людина фокусується лише на війні, то їй загрожує виснаження. Коли війна залишається тільки фоном, то зростає тривога.
Не можна вдавати, що війни не існує. Так само як і не можна відмовитися від інших потреб. У довгостроковому варіанті – це завжди одночасно життя на фоні війни й війна на фоні життя.
Навчитися перемикатися – це є першим завданням. А другим – прийняти той факт, що перемикатися – це нормально для нашої психіки.
Навіть військові на фронті перемикаються: жартують, займаються творчістю або навіть навчаються і захищають дипломні роботи.
Зараз українці тільки-тільки виходять з шокового стану, триває фаза виснаження і навіть депресивних станів. Тому, найближчим часом нам прийдеться перемикатися з війни на життя і навпаки. Так буде, допоки триває війна, і ще якийсь час після нашої перемоги.
Джерело: Психологічна підтримка