Жіноча консультація: про що соромляться розповісти навіть лікарю

у гинеколога
Джерело: Depositphotos

Кожна одинадцята жінка ризикує зіткнутися з пролапсом – ослабленням м’язів та зв’язок органів тазу, що призводить до опущення стінок піхви та випадання органів.

Ми поговорили з Наталією Лелюх – акушером-гінекологом вищої категорії та прихильницею наукового підходу в медицині про те, чому качати м’язи тазового дна потрібно вже сьогодні, як це зробити правильно і як не потрапити на маркетингову вудку.

Лелюх Наталия

Наталія Лелюх

Наталіє, існує міф, що тренування м’язів тазового дна потрібне жінкам похилого віку або тим, які мали кілька пологів. Це так?

Проблема не в м’язах тазового дна, проблема в пролапсі – ослабленні м’язів тазового дна, нетриманні сечі і, як крайній його прояв, – опущенні та випаданні тазових органів.

Чомусь вважається, що м’язи рук та ніг потрібно качати регулярно, не чекаючи 50 років, а м’язи тазового дна – у старшому віці.

М’язи тазового дна – поперечно-смугасті, їхньою роботою  ми можемо керувати. Як і будь-які такі м’язи, вони потребують фізичного навантаження: секс (адекватне збудження, оргастичне розрядження), робота, рух.

Але ми йдемо в спортзал, щоб тренер розповів, як краще працювати із тренажерами. З м’язами тазового дна ми чомусь обмежуємося читанням про вправи Кегеля і не звертаємось до фахівця за порадою.

Проблема пролапсу не помолодшала, просто про неї почали більше говорити. Але навіть зараз на прийомі, якщо я питаю, жінки не зізнаються, що це їх непокоїть. Коли вже під час огляду бачу проблему, тоді пацієнтка зізнається, що має незручності. Жінки вважають це настільки інтимним питанням, що не завжди готові говорити про це навіть лікареві.

Найчастіше пролапс пов’язаний із травматичними пологами. Тут не обов’язково винні лікарі, просто є ситуації під час пологів, які травмують промежину.

У мене є пацієнтки, які не ходять у кіно, особливо на комедії, бо коли починають сміятися, починає текти сеча. Вони, звісно, використовують прокладки, але сеча швидко розкладається на повітрі і дає неприємний запах.

Звичайні засоби для місячних не підходять, потрібні урологічні прокладки або одноразові трусики із системою усунення запаху сечі, в яких можна ходити весь день. Це не лікує, а просто дає змогу соціалізуватися.

Причиною пролапсу може бути ще одна проблема жінок великого міста – гіподинамія. Класно, що нам не потрібно вставати о 5-й ранку і жати пшеницю, але ми почали менше рухатися. Жінки, які менше рухаються, ще й схильні до варикозного розширення вен, матимуть більше проблем із нетриманням сечі та опущенням тазових органів.

За якими ще ознаками жінка може запідозрити пролапс?

Крім нетримання сечі у жінок може розвинутися проблема з дефекацією. Можливе навіть нетримання калу, але це дуже складні випадки.

Зазвичай, якщо у нас накопичуються гази, ми можемо їх стримувати, добігти до туалету та зробити те, що нам потрібно. Зовнішній сфінктер на промежині – також частина тазового дна. Якщо зі сфінктером проблеми, то може бути нетримання газів.

Деякі жінки взагалі бояться їсти, щоби не було цього дискомфорту. Сильно худнуть. Або їдять – лише ввечері, щоб удома одразу бігти до туалету. На роботі бояться, що від них буде неприємно пахнути або виходитимуть характерні звуки. Перестають спілкуватися з людьми.

Можуть бути зміни під час сексу. Повітря потрапляє до піхви, і під час сексу виходять звуки, схожі на вихід газів. Найчастіше це відбувається під час оргазму, коли інтенсивно скорочуються м’язи тазового дна. Жінка дуже комплексує і може уникати сексу. Особливо якщо відносини в парі невизначені, і вона соромиться говорити про це з партнером. Це рідко впливає безпосередньо на оргазм, але сприйняття сексу страждає.

У нашому суспільстві панує виховане чи нав’язане невігластво. Наприклад, чомусь соціум, ЗМІ, лідери думок нав’язують думку, що піхва має бути дизайнерською, красивою.

Це викликає у жінок серйозну проблему – дисморфофобію. Вони починають вважати, що всі проблеми в їхньому житті через те, що маленькі статеві губи виходять за межі великих. Жінки починають ненавидіти своє тіло і, якщо є гроші, намагаються це виправити. Процедура ця недешева. Але ми чудово розуміємо, що з виправленням статевих губ діти не стануть слухняними, а стосунки з чоловіком не покращаться.

Чи правда, що тренування м’язів тазового дна може зменшити біль під час менструації?

Ніхто не довів це на основі наукового експерименту. Але якщо є болючі місячні, немає органічної причини болю, фізична активність допомагає – можна рухатися і навіть присідати. Це покращує кровообіг в органах таза та може зменшити біль.

Також є роботи, які доводять, що правильні та регулярні (що важливо) тренування м’язів тазового дна допомагають народити і не порватися, зберегти промежину.

Часто жінкам радять операцію, щоби скоригувати пролапс. Коли вона справді потрібна?

Певні стадії пролапсу, коли це інвалідизує та ламає життя, потребують операції. Якщо, звісно, жінка готова.

Є багато технік операції: може використовуватись імплант або спеціальна стрічка, яка підтягує матку. Самі м’язи ніхто особливо не реконструює. Ми лише прибираємо розтягнуті тканини.

Але треба пам’ятати, що є три проблеми, які можуть звести нанівець наші зусилля. Перша – сила тяжіння. Хороший спочатку результат, через рік-два може стати знову поганим. Друга – індивідуальні особливості жінки. Часто пролапс виникає у жінок із генетичними особливостями сполучної тканини. Тому після операції проблема може виникнути знову. Третя – репродуктивні плани. Вагітність за рахунок тиску на промежину погіршуватиме результати операції. Небажано, щоб після таких серйозних операцій жінка народжувала природним шляхом.

Після 45 років, коли репродуктивних планів немає, можна видалити орган, який опускається та випадає. Але не кожна погодиться на видалення матки, навіть якщо не планує народжувати.

Кожна жінка має свій шлях вирішення проблеми. Універсального лікування немає.

Велика відповідальність лежить на самих жінках. Якийсь час після операції є обмеження щодо сексу, фізнавантажень, харчування. Якщо не виконувати рекомендації лікаря, може бути поганий результат навіть за умови добре зробленої операції.

Перше, що спадає на думку про тренування м’язів тазового дна, – вправи Кегеля, але вони теж можуть нашкодити. Як правильно їх робити? Будемо відверті, не всі доходять до лікаря за порадою.

По-перше, не всі доходять до лікаря, а по-друге – не всі лікарі знають, що порадити. Лікарів цього не вчать, і вони самі шукають інформацію або радять тренера з вумбілдінгу (фітнес інтимних м’язів). Тут також слід бути обережним. З одного боку, вумбілдінг – це добре.

Тренер каже, подивіться туди, де у вас клітор. Ви ж на свій ніс дивитеся в дзеркало, чому б не подивитися туди. Жінка починає вивчати себе. Але “гурині” (жін. від “гуру” – Ред.) вумбілдінга не зовсім розуміються у пролапсі. Жінкам із проблемами м’язів тазового дна категорично не можна робити вправи на виштовхування. Навіть вправи Кегеля потрібно виконувати м’яко: м’яко напружуючи м’язи та розслабляючи, не кидаючи.

Найпростіша вправа Кегеля: під час сечовипускання зупинити струмінь. Зупинила – запам’ятай м’язи, якими ти це зробила. Потім без сечовипускання напружуй ці м’язи на раз-два, потримай секунду і на раз-два розслаб. Повільно та м’яко. Різкий викид м’язами – не дуже добре. Особливо коли використовуєш тренажер.

До речі, як добирати тренажер для себе і чи це потрібно робити взагалі?

Пам’ятайте, що є маркетинг, людям треба щось продавати. Ви можете присідати, щоб накачати сідниці, а можете робити це в дорогому костюмі. Якщо просто одягнути костюм і не присідати, гарних сідниць у вас не буде.

На жаль, дівчата ведуться на маркетинг. Тому що страждає освіта та відсутні знання жінок про своє тіло. Цих знань не дають у школі та сім’ї, тому й процвітають “гурині” інтимних тренувань.

Навіть ваш пальчик чи два ви можете ввести у піхву та зрозуміти, відчуваєте, як стискаються м’язи, чи ні. Не потрібні ні нефритові яйця, ні спеціальні стільці.

Єдина річ, яка ще може допомогти, – це електроміостимуляція за допомогою приладів, які вібрують та покращують кровопостачання. Але це окрема історія. Навчання відбувається під наглядом лікаря.

Якщо жінка має ендометріоз, міому або інші захворювання, це протипоказання для тренувань?

Абсолютно ні.

Дайте, будь ласка, три рекомендації для жінок, які хочуть розпочати тренування.

Перше – підіть до гінеколога, щоб він оцінив, чи є у вас реальна проблема. Друге – зрозумійте, що тренування мають бути щоденними. Третє – не чекайте дива. Це такі самі тренування, як рук та ніг, для того, щоб бути у формі. І тоді ви будете здоровою людиною загалом, а не лише в руках, ногах чи попі.

Якщо ви побачили помилку в тексті, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Cntrl + Entr.
Підтримати Факти ICTV
Знайшли помилку в тексті?
Помилка