Маріупольським фахівцям екстреної допомоги довелося працювати в надскладних умовах – значна кількість важких хворих, відсутність зв’язку та російські окупанти.
Своєю історією поділився колишній фельдшер підстанції швидкої в Маріуполі та студент Донецького національного медуніверситету Олександр Коновалов.
– Найскладніше було працювати в умовах відсутності зв’язку. До 2 березня зв’язок ще був, а потім сигнал можна було спіймати лише у деяких локаціях. Через це люди самостійно до нас приходили, привозили поранених або повідомляли, куди їхати. Це було найскладніше: не мати зв’язку із лікарнями, – розповідає Олександр Коновалов.
За його словами, у місті було дуже багато складних пацієнтів.
– Якщо люди, яких привозили на підстанцію ЕМД, були принаймні у свідомості, то їх вдавалося стабілізувати та надати медичну допомогу. Тому, напевно, я і знаю не дуже багато летальних випадків, бо ми встигали стабілізувати та довезти пацієнтів до лікарні, – додає фельдшер.
Він розповів історію дівчинки Аліни, яка разом з родиною їла на кухні в той момент, як у приміщення залетіла велика куля розміром 10-12 см. Вона влучила дитині під ключицю і вилетіла на спині під лопаткою, лишивши отвір діаметром понад 10 см. Через нього було видно внутрішні органи.
– Ми на місці наклали дитині оклюзійну наліпку та повезли до лікарні, – згадує фахівець.
На щастя, дитину вдалося врятувати.
Олександр Коновалов разом з колегами залишив Маріуполь 18 березня, після того, як окупанти заборонили швидким пересуватися містом. Вони дочекалися зеленого коридору та виїхали.
Я погрузив тіло дитини у машину, щоб уберегти психіку колег: щоденник лікаря з МаріуполяНаразі він працює на швидкій в Одесі, деякі його колеги влаштувалися в Запоріжжі, решта – знайшла роботу в західних областях країни.
Джерело: МОЗ
Фото: МОЗ